Глава 5. Споcтерігач

Наступного дня Надя зібралася раніше, ніж зазвичай, оскільки домовилася з Глібом перед роботою випити кави. Няня Даринки вже була на місці, тому могла спокійно їхати. Дівчина постійно прокручувала в голові слова матері про красивого чоловіка поруч. І хоч серце вперто протестувало цій дивній авантюрі, але розум все більше схилявся до цієї думки. Бо й справді, якщо поруч з нею буде хтось надійний, то й сама почуватиметься впевненіше.

Віталіна буде поруч з Яремою, та й не няньчитися їй з подругою на власному весіллі. Гліб – ідеальна кандидатура, але останнім часом Надя помічала, що він поводився дивно, кидав двозначні репліки, або й зовсім уникав відповідей. Тому вирішила попросити підтримки в нього, але й бути з ним чесною, щоб не подумав чогось зайвого.

У кав’ярні неподалік від її бюро було гамірно та доволі людно зранку. Вільних столиків не знайшлося, тому Гліб купив два лате та поспішив до Наді, яка очікувала на свіжому зимовому повітрі.

- Дивна ти, - мовив чоловік, передаючи їй гарячий напій в стаканчику, - могли ж поснідати разом чи пообідати. Натомість топчемося на холоді, мов школярі.

- А мені подобається, - усміхнулася Надя, - холодно й тепло водночас.

- То про що ти хотіла поговорити?

- Навіть не знаю з чого почати, - протягнула вона, сьорбнувши кави, - але маю до тебе прохання.

- То не тягни, кажи.

- Ти ж знаєш мою подругу Віталіну?

Гліб весело хмикнув, наче згадав кумедний анекдот і лише тоді відповів:

- А хіба це каскад рудих локонів можна забути?

- Неможливо, - Надя підморгнула у відповідь, - скоро у неї весілля… і звісно ж, я запрошена. Але там дехто буде…і тому…

- І ти не хочеш йти сама, - продовжив за неї Гліб.

- Як же ти добре мене розумієш, навіть не потрібно договорювати, - видихнула Надя, - підеш зі мною? В якості дружньої підтримки?

- А у мене є вибір? – посміхнувся Гліб, смакуючи кавою, - жартую, звичайно, піду.

- Але я не хочу, щоб ти думав, наче ми з тобою…

- Я б і не посмів нічого зайвого подумати, лише друзі.

Вони ще трохи погомоніли на різні теми, в тому числі й робочі, а тоді обоє поїхали на роботу. Надя відчувала за плечами крила, від яких хотілося літати. Не те, щоб вона дуже боялася зустрітися із Старлецьким сам на сам, але передбачала, що він теж прийде не один, а, можливо, навіть з цією п’явкою Аліною. Тому вона має бути готовою і захищеною. Поруч з Глібом завжди почувалася затишно й невимушено, тому він – ідеальний варіант красивого чоловіка поруч, щоб викликати лють в колишнього.

Дні до суботи пролетіли майже непомітно. Зранку до Наді приїхали Юрій з Вірою. Як пояснила їй мати, Баєровський дуже скучив за онучкою і люб’язно погодився з нею посидіти, поки дівчата обиратимуть собі сукні на весілля. По обличчю батька Надя зрозуміла, що не зовсім добровільно він погодився, але ж вона ніколи не втручалася у справи батьків, тому й зараз не планувала. Віра володіла секретним ключиком, який підходив до усіх замків Юрія. Вона чітко знала, коли потрібно наполягти, коли показати сталь характеру, а коли підлеститися, мов ніжка кішечка.

Через якихось три години жінки підібрали повні комплекти нарядів до визначного дня і втомлені розмістилися у кафетерії в торговому центрі, щоб пообідати. Надя обмовилася матері про дівич-вечір, який планувався на сьогодні, а також поділилася з нею своєю неохотою кудись йти.

- От тобі ще навіть двадцяти п’яти немає, а ти поводишся так, наче в тебе не одна маленька дитина, а щонайменше п’ятеро внуків.

- Я так кепсько виглядаю і поводжуся? – скривилася Надя.

- Ти маєш прекрасний вигляд, а поводишся, як стара буркотунка. Все, не хочу нічого знати. Йди та розважся сьогодні нормально, а ми з Юрієм побудемо з Даринкою. І взагалі візьмемо її сьогодні до себе, тож зможеш і завтра гарно відпочити.

- Що б я без тебе робила?

- Закисла би у своїх чотирьох стінах.

Хоч Віра й сама не була любителькою гулянок чи забав, але бачила, який відчай коїться в душі Наді. Вона, як ніхто інший, розуміла, що доньці просто необхідні розряд емоцій, виплеск адреналіну та звичайні дівочі посиденьки.

Після обіду жінки приїхали до квартири Наді й вона зібрала всі необхідні речі для Даринки. Як тільки найрідніші люди поїхали, одразу ж почала готуватися до вечора. Це мала бути маленька вечірка для неї, Лідії та двох колег з роботи Віталіни. Для нареченої передбачалася сукня в молочному кольорі, а для інших всіх бежеві та коричневі відтінки. І хоч Надя не любила всі ці дрес-коди чи прелюдії, але найкращій подрузі в її захцянках відмовити не могла. Дівчина одягнула коричневу сукню з еко шкіри, яка вдало підкреслювала тонку талію й тендітні плечі. Своє смоляне волосся стягнула в тугий високий хвіст, відкриваючи лебедину шию. Нанесла легкий макіяж на обличчя, однак губи підкреслила темно-коричневою помадою. Сьогодні Надя виглядала холодно, але дуже ефектно.

Вона викликала таксі й зовсім скоро опинилася у відомому нічному клубі в центрі міста. Дівчина зайшла в середину, де було доволі людно. У приміщенні панували бірюзові та білі відтінки. Навіть світло блимало цими ж кольорами. Зліва розташувалася барна стійка, а по центру великий зал з круглими столами та диванчиками. Справа тягнувся довгий просторий коридор, який вів на танцмайданчик. За одним із столів дівчина помітила Віталіну та Лідію і впевнено попрямувала до них.