Заблукати в чужом сні

Хел сиділа на кухні, підібравши ноги під себе і, розпиваючи чай із печивом, задумливо дивилася у стелю. Іноді їй здавалося, що вона знову чує тихі кроки в кімнаті на поверхом вище, але дівчина поспішала себе заспокоїти тим, що це лише відлуння кошмару, який ніколи не оживе, якщо не його не боятися. Метт повернувся в сутінках. Виправні роботи за вказівкою П'ятиглава займали досить багато часу, тому він часто йшов рано вранці і повертався, приводячи за собою і темряву. Але сьогодні, насамперед він не пішов вечеряти, не спитав, як провела день його учениця, а скинувши в передпокої черевики, одразу попрямував до кабінету, кинувши на ходу: – Приберись якнайшвидше і постав чайник, у нас з хвилини на хвилину будуть гості.

– Ти знаєш, хто саме? – відразу ж пожвавилася Хел, якій, насправді, набридло весь день займатися конспектуванням своїх снів і хотілося діяльності.

– Ще ні, – з легкою іронією відповів Метт, – вони ще не прийшли.

– І як ти тільки вгадуєш? – Ні до кого в принципі не звертаючись сказала дівчина, але тим не менше Метт її почув.

– Чуття, Хел, чуття, – крикнув він уже звідкись зверху.

Сповнена активністю учениця миттю накрила стіл у вітальні. І варто було їй зі спринтерською швидкістю розставити чашки і тацю з печивом, як на вулиці почулися кроки, що наближалися до будинку. Через хвилину в двері постукали. Хел швиденько відчинила і, привітавшись із відвідувачами, провела їх до кімнати. Судячи з усього, це було сімейне подружжя. Не надто дорого, але охайно одягнені чоловік та жінка середніх років. І судячи з пригнічених і зниклих обличчах, справа була серйозна. Метт з'явився практично відразу за ними, одягнений у чистий свіжий одяг і розчесаний.

– Вечір добрий, – привітався деймос*, – що привело вас у такий пізній час?

– Наш син… – ніяково почав говорити чоловік. – Вибачте, ми не представилися, я Джуліан, а це моя дружина Тамара... А як ми...

– Можете звати мене Метт. А це моя учениця Хелена.

– Так ось, наш син ... вчора ввечері він ліг спати і більше не прокинувся, – продовжив чоловік. Ми чекали пів дня, але він так і не прийшов до тями. Просто спить і ні на що не реагує. У нас з Тамарою немає стільки грошей, щоб відвезти його в Поліс на огляд, та й гіршає Ріваю з кожною годиною.

– Моя знайома сказала, що ви можете нам допомогти, – подала голос Тамара.

– Вам відомо щось про те, чим він займався в останні кілька днів, зокрема, чи мав він справу з неліцензійними снами чи щось подібне? – Запитав Метт.

– Не впевнена точно, але здається він хотів подарувати сон для своєї подруги, – відповіла мати, ще більше згорбившись. – Вона боїться підземних приміщень і Джон хотів подарувати їй сон, який допоміг би позбутися цього страху.

– Дайте здогадаюся, і головним героєм та рятівником у цьому сні звичайно ж має бути ваш син?

– Він не казав нам, але цілком можливо, – сказав Джуліан, беручи в руки одну з чашок з чаєм, які Хел послужливо підсунула до подружжя. – Йому вже двадцять зрештою… Можливо, він хотів справити враження на свою даму серця.

– Зрозуміло, – повільно мовив Метт і поринув у роздуми. Особисто Хел не було нічого зрозуміло, але розпитувати свого наставника у присутності гостей вона не стала, лише нетерпляче покрутилася у кріслі, сподіваючись, що деймос скоріше візьме замовлення.

– То ви нам допоможете? – благаюче подивилася на Метта Тамара. – Нам більше нікуди звернутися, ми зібрали всі наші заощадження, щоб мати змогу розплатитися з вами.

– Ви матимете змогу розплатится. Можливо й не грошима навіть. А поки що мені потрібна якась річ Джона, бажано гудзик.

– Вибачте, а що означає не грошима? – насторожено поцікавився Джуліан.

– Ваше обличчя мені знайоме, – ви тримаєте невелику меблеву лавку, якщо мені не зраджує пам'ять, – відповів Метт, і, дочекавшись ствердного кивка, продовжив, – ви могли б замінити нам деякі меблі в обмін на допомогу.

– Так, звичайно, як скажете, – відразу розслабився чоловік. Тамара тим часом, поковпившись у сумці, дістала невеликий чорний гудзик і простягла його деймосу.

– А як ми дізнаємось, що ви закінчили? – Запитала вона вже на порозі будинку.

– Гадаю, ваш син отямиться, – відповів Метт. – Ми почнемо прямо зараз. Якщо побачите, що із сином щось відбувається, не намагайтеся його розбудити, так треба.

Щойно за клієнтами зачинилися двері, Хел перейшла до розпитувань.

– То ти знаєш, що трапилося з цим Джоном?

– Швидше за все він задешево купив бракований сон, – відповів Метт, прямуючи до спальні. Чорна гурія*, не відстаючи, пішла за ним. – Іноді таке трапляється, коли, наприклад, надто самовпевнені учні сновидців вирішують підзаробити, продаючи власноруч зліплені сни. Звичайно, таке буває досить рідко, проте буває.

– Виходить, він подарував своїй подружці сон і сам у ньому застряг?

– Схоже на те. Зазвичай такі сни замовляють парочки, багатьом цікаво пройти захоплюючу пригоду, коли твій головний герой і рятівник – твій же хлопець, лише в образі прекрасного лицаря у сяючих обладунках. Цілком можливо, що хлопчина хотів справити враження на подругу, але влип у неприємності.

Метт ліг на ліжко, Хелена пішла за ним. Скріпивши руки браслетом, деймос затиснув у ладони гудзик і вже збирався почати, коли Хел поставила ще одне запитання.