Ранок і приховані нитки

Зоя прокинулася у хатині старої лісничихи зранку. Жінка давно померла, але її хата завжди відчинена для перевертнів, яким потрібна допомога. Сама хатина була невелика, скромна, як і її господиня Євдокія.
Дівчина знайшла чисту сукню і одягла її на себе. Потім обережно вийшла з хатини й рушила стежкою додому. Її квартира була недалеко від лісу, скромна однокімнатна, яку Зої надала держава після закінчення дитячого будинку.
Вона ніколи не пам’ятала своїх батьків. Лише знала, що їх убили, коли їй було всього три місяці. Смерть залишалася загадковою, а перші спогади життя розсипалися в пам’яті, як пісок.
У квартирі Зоя прийняла душ, поїла й нарешті лягла спати. Нарешті тіло розслабилося, а думки трохи вгамувалися після нічної втечі та пригод у лісі. Відчуття безпеки було тимчасове, але воно давало силу.
Ні Лев, ні Зоя, ні Люба не помітили, що на тій галявині хтось був. Він стояв осторонь і спостерігав — маг на ім’я Екріелій. Його присутність залишалася невидимою для всіх; він уміє робити так, щоб його не відчували навіть найчутливіші істоти.
Екріелій помітив щось особливе: між дівчиною-перевертнем і Левом існував унікальний зв’язок, щось, що робило їх істинною парою — але перевертень і відьма ніколи не можуть бути разом.
Його завдання було чітким: не допустити, щоб вони усвідомили цей зв’язок. Добре, що він міг бачити нитки магічних і серцевих зв’язків, відчувати їх відстань і силу. Завдяки цьому він міг завчасно запобігати небажаному союзу, залишаючись непомітним і спостерігаючи зі сторони.
Хоча зараз усе йшло за планом, Екріелій знав: достатньо одного необережного кроку — і ситуація може змінитися.
Зоя спала, наче спокійно, але невидиме око магічного спостерігача все ще відчувало її рухи, її енергію і нитки, що пов’язували її з Левом. Безпека була тимчасовою, а майбутнє — невідомим.