Глава 10

Традиційно у вересні в університеті була вечірка для знайомства першокурсників з старшокурсниками та традиціями закладу. 

Вечірка носила формальний характер, явка була добровільною. 

Того вечора Валерія сиділа в кімнаті Артема, нічим особливим не займаючись, але Валерія пам’ятала, що Артем - хто б міг подумати? - йде на сьогоднішній відстійний бал. Коли Ліза запросила його на вечірку, як на побачення, Артем раптово схопився за цю ідею.

- А пішли з нами теж!

Валерія жахнулася.

- Я? Навіщо?

— Ходімо! Прикольно!

— Нічого й не прикольно! - Не погодилася Валерія. — На що воно нам? Станцювати якийсь снобський танець? Помилуватися, як Печерська усіма там зневажає?

— Я чув, у них там дуже весело.

- Мені не сумно.

— Ну, гаразд тобі! Все одно робити нічого.

Після хвилювань минулих вихідних, коли вони ризикнули здійснити вилазку до Клубу, Артему здавалося якось нудно просто сидіти на ліжку  і читати журнали.

- Ну гаразд, - погодилася Валерія. — Але мені треба зайти додому переодягнутися.

- Само собою.

Коли вона дісталася універу, вечірка ще не була в розпалі, але більшість учасників вже прибули на місце.

Вона знайшла Артема на сходовому майданчику другого поверху. На колінах у нього сиділа Ліза Пащинська, та руда красуня з компанії Кеті. 

- Вітання! - сказав Артем, побачивши подругу. - Ти ж знайома з Лізою?

Вона кивнула. Так, Артем в світській тусовці. Ніяк він і справді втріскався в це дівчисько.

- Я дивлюся, ти причепурився, - підколола друга Лєра, струсивши з піджака Бойка пушинку.

- Дивися не забрудни! — парирував Артем, роздратовано, але все ж таки з усмішкою.

Ліза щасливо посміхнулася. Вона підморгнула Валерії.

- Ти як, уже озирнулася? — спитав Артем і одразу повідомив: — Нагорі можна непогано перекусити.

- Зараз погляну, - відповіла Лєра.

Вона залишила парочку і почала пробиратися через натовп до буфету.

Приміщення було прикрашене електричними гірляндами, а в дальній частині кімнати на столах красувалися страви з гарячим та холодним смаженим м'ясом, закусками та випічкою. Валерія помітила, як час від часу студенти тишком-нишком прикладалися до фляжок або підливали трохи собі в келихи. У Артема також була власнв фляжка. По кімнаті походжали кілька викладачів, але чи вони нічого не помічали, чи це таємне розпивання спиртного їх не хвилювало.

В цей час до Лучинської тихо підійшов Артем. 

— Хочеш ковтнути?

- А то! — озвалася Лєра і забрала в нього фляжку.

Рідина була теплою і обпекла горло. На мить у дівчини загуло в голові, вона зробила ще кілька ковтків.

- Гей, легше! Це ром! - попередив Артем, - Ти так з котушок злетиш, - весело заявив він.

Але Валерія, як і раніше, почувала себе тверезо, хоча посміхнулася і вдала, ніби вже трохи захмеліла.

Вона стояла, погано розуміючи, що їй робити,  і намагалася зображати, ніби їй байдуже, що її ніхто не гукнув, не привітався і взагалі ніяк не дав зрозуміти, що вона тут бажана гостя. Валерія оглянула невимушено розмовляючих студентів, які зібралися навколо столиків, тусили на балконі або позували для фото, і усвідомила, що, хоча вона знала більшу частину присутніх, насправді була тут чужою. Просто вражаюче: Артем примудрився знайти собі місце і відхопив популярну дівчину, а вона, як завжди, залишилася одна.

Артем відчував свою вину за те, що Валерія відчувала себе як не в своїй тарілці, та була на цій тусовці фактично сама. 

— Хочеш потанцювати? — спитав він, тицьнувши у бік темної кімнати.

Проте Лєра похитала головою.

- Не-а.

Бойко винуваті посміхнувся.

— Це я винний.

- Зовсім ні. Я теж хотіла прийти, - заперечила Лєра. — Але, напевно, мені краще змитися. Не хвилюйся. Ще не дуже пізно. 

Вона спускалася величними сходами з зеленою килимовою доріжкою. На останній сходинці стояв Яровий, розмовляючи з Наталі. У Валерії перехопило подих. Вона міцно стиснула руки в кулаки і пройшла до головних дверей, не дивлячись на Євгена.

- Вже йдеш? - почувся голос Ярового.

Лєра обернулася. Наталі пішла.

Євген стояв один, притулившись до поруччя в білій сорочці спереду заправленій в штани, але ззаду, як завжди,вона вибилася з-під ременя. Краватка була пов'язана криво, але виглядав Яровий просто надзвичайно. 

— Та я так просто зазирнула, — знизала плечима Лєра і мимоволі посміхнулася.

— Може, залишишся? — спитав Євген, усміхнувшись у відповідь і дивлячись прямо їй у вічі. - Тут можна повеселитися.

На мить Лєра забула, що Артем стоїть на наступному прольоті, і, коли він гукнув, злякано здригнулася. Артем глянув на неї з навмисне непроникним виглядом.

— Лєр, може підеш зі мною щось випити?

Валерія забарилася з відповіддю, і на одну нескінченну мить вони застигли незграбним трикутником.

- Та ні, Тьом, мені щось не хочеться пити. Піди запропонуй Лізі. — нарешті жалібно промовила вона.

Бойко насупився, але сперечатися не став і швидко пішов угору сходами.

Валерія схрестила руки на грудях. Що це знайшло Ярового? Вони цілий тиждень не розмовляли, він їй і слова не сказав, а тепер знову підкочується? З чого вона взагалі витрачає час?

Євген підійшов і обійняв її за плечі.

— Ходімо потанцюємо. Здається, я чую мою пісню.

Лучинська дозволила йому повести себе нагору, і цього разу, коли вони увійшли до кімнати, на них почали обертатися. Вона помітила заздрісні погляди дівчат, а кілька хлопців подивилися на неї з повагою. Лише хвилину тому вона була для них невидимою, але присутність Ярового все змінила. Він притяг її до себе, і вона попливла в ритмі музики. Кімнату пронизував сексуальний, гіпнотичний ритм Kaleo про падіння на дно.  Лєра притиснулася до Євгена, вона відчувала, як тіло її покривається пітом, а його сорочка стає вологою, такий сильний був жар їхніх тіл. Так, в цей момент вони також йшли на дно. 

Кеті виглядала приголомшливо в непроглядно чорній атласній сукні. Вона смикнула кавалера за руку і спрямувала вгору сходами. І натрапила на свою найкращу подругу, Пащинську, що злилася в пристрасному поцілунку з цією нікчемністю, Артемом Бойком.