Глава 8

Наступного ранку Кеті і Ліза зустрілися в університеті, в зоні, яка була облаштована в зимовий сад. Це місце полюбляли студенти за досить затишну і невимушену атмосферу.  
— Розкажи мені ще раз, що сталося. 
Кеті напівлежала на білій лавці, як на кушетці. Вона явно була незадоволена поведінкою своєї протеже.  
— Учора ви були в парку з Бойком, — сказала Кеті з легким, але явним обуренням. 
- Саме так. На колесі огляду, - підтвердила Ліза. — Ти не повіриш, він просто прибрав руки з очей, і я переборола свій страх. 
Ліза до ладу не була впевнена, що варто це розповідати Печерській, але їй життєво необхідно було порадитись.  
- Так, це ти вже сказала. 
— А потім… — Ліза  почервоніла. - Думаю, він хотів мене поцілувати. Напевно, і поцілував би, але точно не впевнена, я зробила це першою. Я першою поцілувала Бойка.  
- І більш безглуздішого ти нічого не могла втнути?  
— Ні, - відповіла Ліза. 
Ліза ще більше почервоніла. Вона не наважувалась відкрити те, що так сильно її непокоїло.  
— Ну, це дивно, але дійсно мені подобається. Він прикольний, хоча мене трішки напрягає, що він постійно в компанії Валерії Лучинської. До нашої випадкової зустрічі в клубі, я була впевнена, що у них там кохання, або, як мінімум дружба з привілеями. 
Раптом Кеті усміхнулася. Це було настільки несподівано, що Ліза мимоволі теж усміхнулася у відповідь. 
Саме в цей час, Кеті помітила, що Євген помчав за Лєрою через весь коридор і ця парочка почала про щось жваво перешіптуватися перед самим зимовим садом.  Кеті поняття не мала, що ця Лєра про себе уявляє, і їй було начхати, навіть якщо виявиться, що та, зрештою, представляє, наприклад, сексуальний інтерес для Бойка, яким так вже захопилася маленька Ліза, але їй не подобалося, як її Яровий дивиться на Лєру. Він ніколи ні на кого не дивився — крім неї самої, Кеті. 
Кеті не подобалася Лучинська, і не тільки тому, що Євген, схоже, цікавився нею. Але її каламутило від огиди щоразу, як вона бачила цих двох разом, і їй хотілося вигнати паршиве відчуття, що залишилося, як після блювоти. Їй хотілося, щоб її наречений перестав ошиватися поруч із якоюсь худою дивачкою. Що це на нього найшло? 
Коли Лєра зайшла в приміщення, Печерська вже була на взводі. 
— А що ти тут робиш? — сердито кинула Кеті. 
- Хочу посидіти, а що? — відповіла Лєра, хоч і було очевидно, що питання має суто риторичний характер.  
- Не твоя справа! 
Лєра знизала плечима. Кеті схопила Лізу за руку та вийшла, грюкнувши дверима. 
Лєра викинула Євгена, Кеті і їх компанію з голови і почала проглядати статті в науковому журналі, щоб підготуватися до наступної пари. 
*** 
- Гей, я тут! — гукнула вона. 
— А, привіт, Лєр, — озвався Артем і обійняв її за худенькі плечі. 
Вони піднялися чорними сходами, що ховаються в коридорі адміністративного крила, в аудиторію, де проходили заняття з психології.  
—Ну що, законспектуємо? - поцікавився він. 
Лєра схвально пирхнула та присіла поручі. Ніхто з них не помітив, що в іншому кінці кімнати сидить Ліза Пащинська і уважно спостерігає за ними. 
У паузі між двома темами Лєра випадково підняла погляд і побачила, як Яровий нахилився над їх одногрупнецею Наталі, що вигнулась як сіамська кішка. Вона помітила на її шиї  почервоніння від поцілунку. 
Лєра була не єдиною, хто це помітив. Артем підняв брови, але утримався від коментарів, і Лєра була рада. Певне, Євген знайшов собі чергову подружку. Цікаво, чи їй він теж передавав загадкові записки? Небагато йому знадобилося! Лєра відчула напад роздратування, але придушила його. Яровий і Печерська уже дістали своїми невизначеними стосунками і подвійними іграми. 
Артем зобразив, ніби всаджує в спину Євгену уявну сокиру. Лєра стримала смішок і викинула Ярового з голови раз і назавжди. 
*** 
Ліза відірвала погляд від свого конспекту. Викладач бурхливо жестикулював на президії, але дівчина не слухала. Вона ковзнула поглядом у той кут кімнати, де сидів Артем. 
Він навіть ніяк не показав, що помітив її. Правда, тримався дуже тепло і по-дружньому, коли вони зіткнулися один з одним. У тому й була проблема: він тримався суто по-дружньому. Може, він втратив до неї інтерес — ця думка була ударом і для самолюбства Ліза, і її душі. 
Це так несправедливо! Особливо тепер, коли вона була просто божеволіла від нього. Вона почала ставитись до нього надто серйозно, не як до приятеля, який навіть не належав до її кола. Їй дзвонив актор і просив про побачення, але Ліза не могла думати ні про що, крім Артема, і того, як він дивився на неї своїми великими сумними очима, і це їй подобалося. Це її хвилювало. 
Ліза дивилася, як він спілкується з Лєрою, — і її з'їдала ревнощі. Артем валяв дурня. Їм було весело. 
Коли урок закінчився, у дверях утворилася пробка: вузькими сходами спускатися можна було тільки по одному. Ліза виявилася поруч із Артемом. Вона нерішуче посміхнулася. 
- Вітання. 
- Доброго дня, міс, - галантно промовив Артем, пропускаючи її вперед. 
Ліза кивнула на знак вдячності й трохи зволікала, чекаючи — раптом він ще щось скаже? Раптом він навіть знову запропонує їй кудись піти? Але Артем не вимовив більше жодного слова. Їй довелося спуститися сходами на одну, а він залишився чекати Лєру. Ліза почувала себе переможеною.