Королівська битва

В цей час Адель сиділа у себе переглядаючи стрічку Інстаграму і бездумно пролистуючи безліч чиїсь фотографій. Вона переверталась з боку на бік, гіпнотизуючи екран свого телефону. На її телефон прийшло повідомлення від однієї з дівчат, яка саме зараз їхала в центр міста на гонку двох братів.

Адель підплигнула з ліжка і стала питати деталі, яких не змогла отримати. Вона подзвонила єдиному знайомому, який міг швидко дістати її до Ньюкресту.

-Зак? Це Адель. Мені потрібна твоя допомога.

Програвши в минулій гонці, Зак вимушений був відвести її в місто. Адель швидко вибігла з будинку, так що Марго не встигла відреагувати, вона лише побачила, як її донька зникає в зеленому спорткарі.

-Навіщо тобі там бути? Хочеш глянути хто переможе? – Зак цікавився з посмішкою на обличчі.

-Ти дійсно це питаєш? – Образливо спитала Дівчина.

-Та просто, напевно приємно коли за тебе змагаються хлопці. Це як раніше були дуелі.

-Ти ще й знаєш про дуелі, ти ба. Я думала ти закрив своє сприйняття світу обмежуючись автомобілями і дівками.

-Не ображай мене, всередині я дуже м’яка натура, іноді читаю дівочі романи і п’ю какао. – Жартував Зак, щоб знизити напругу. Він бачив як вона нервувала і від цього йому було не по собі. – Та не сци, зараз приїдемо, все буде гаразд.

Приїхавши на місце старту, Адель вибігла з автівки і намагалась протиснитись скрізь натовп, щоб дістатись до автівок. Людей було так багато, що Адель витратила на це декілька хвилин, не встигнувши до того, як автівки вирушать.

-Що тут відбувається? – Питала Адель звичайного незнайомого хлопця, що спостерігав за гонкою.

-Тревіс і Еліот тільки но стартували. Кажуть це суперечка за якусь дівчину! – Хлопець був весь в увазі і навіть підсвистував у слід автівкам.

-Ти не знаєш куди вони їдуть? – Крізь шум кричала Адель.

-До фінішу звичайно!

-А де цей фініш?

-На Паркінг-Шот, в самому кінці, перед виїздом до мосту.

-Значить я буду там раніше. – Сказала Адель собі під ніс.

Вона побігла до автівки Зака і наказала їхати на початок мосту, передавши слова невідомого чоловіка.

-Ти знаєш де це? – Нервово питала дівчина.

-Звичайно знаю.

-Тоді жени так, щоб ми приїхали туди раніше них, часу немає.

Адель бажала розмови, пояснень. Вона розуміла що хлопці не відступлять і будуть постійно змагатись за її увагу, тільки от їй це не подобалось. Вона весь день чекала на повідомлення від Еліота в надії поговорити, вияснити все, а у результаті він обрав суперечку між братом.

Приїхавши на міст з іншого боку, Зак поставив свою машину впоперек дороги, затуляючи проїжджу частину.

Адель вийшла з автівки і стала посеред дороги, очікуючи на своїх фіналістів, будучи злою і засмученою. Вона уявляла як висловить їм все в лице.

Тревіс і Еліот йшли рівно всю дорогу. На фініші вони побачили силует Адель і якомога швидше стали гальмувати. Їх автівки пронеслись по дорозі, залишаючи за собою сліди від шин, поки не зупинились неподалік дівчини.

Хлопці вийшли з автівок із перебитим диханням і непорозумінням в очах.

-Адель? Що ти тут робиш?! – Питав Еліот розводячи руками.

-О та я їхала повз і в мене колесо спустило, та думаю може хтось допоможе... Точно не це довбні! Ви вирішили мене ділити? Чи мені здалось? – Адель була така розлючена що серце виривалось із грудей і здавалось вона була ображена на них як ніколи раніше.

-Адель, дай все пояснити! Це не те чим здається. – Тревіс виставив руки вперед і почав підходити до неї ближче, на що Адель тільки відходила від нього.

-Ага, ми просто так влаштували гонку... – Еліот відповів агресивним сарказмом.

-Годі, ти не допомагаєш! – Перебив свого брата Тревіс. - Адель, ми...

-Ой перестань! Ти думаєш я буду слухати ваші дитячі виправдання? Я не річ щоб мене ділити ясно? Я сама вирішу з ким мені бути і як, окей?

-Не все так просто, Адель. – Казав їй Еліот.

-Так? А мені здалось проще вже нікуди! Ти ігнорував мене, а тепер змагаєшся за мене зі своїм братом?

-Твій тато!... – Тревіс вигукнув і Еліот зрозумів що мовчати вже немає сенсу.

-Що мій тато? – Зупинилась Адель.

-Він наказав нам не підходити до тебе і залишити тебе в спокої. – Продовжив Тревіс.

-Чудово… Просто чудово…

-Я не мав права тоді так говорити, аби можна було повернути час назад, я б зробив зовсім інакше, розумієш? – Казав Тревіс і майже каявся.

-Я не хочу слухати нічого! Ви жалюгідні, обидва! Та змагайтесь хоч все своє життя!

-То кого ти вибереш? – Запитав Еліот у слід Адель, що йшла до автівки.

-Нікого з вас! – Дівчина вигукнула і показала факи обом у слід.

Адель вже думала сідати на пасажирське сидіння, та злість взяла над нею верх. Пересівши на водійське місце, Адель швидко завела автівку і рушила з місця так швидко, що Зак не встиг заплигнути слідом. Він стукав по склу намагаючись зупинити Адель, та вона його не чула.