Юна шпигунка ФБР

Перебивши подих у спокійному місці, Тревіс вирішив запитати у дівчини і все ж таки ризикнути. Весь цей час вони незручно мовчали і не могли вирішити, хто ж скаже перше слово після поцілунку. Були лише короткі погляди і усмішка.

-Я подумав над тим щоб влаштувати вам побачення із Зевсом.

-І? Ти не проти? – Очі Адель загорілись від щастя.

-Ні, якщо ми глянемо якийсь фільм у мене в кімнаті.

-Я оберу жанр?

-Оберем жеребкуванням. – Хитро посміхнувся хлопець.

-Добре, я згодна. Тільки давай я переодягнусь спочатку. Почекаєш мене трохи?

Адель бігла додому як ніколи. Швидко забігаючи у дім, а потім у свою кімнату вона стала обирати одяг. У кишеню вона швидко всунула флешку і вийшла з будинку.

Приїхавши під вечір до їх будинку Тревіс наголосив що часу у них не дуже багато. Він замовив смачної їжі і вони пройшли у його кімнату. Від радості, Зевс став пригати навколо дівчини і виляти своїм хвостом. Він взяв у пащу тенісний м’ячик і став просити щоб Адель покидала йому.

-Я теж тебе рада бачити, хлопчику! – Адель спустилась на коліна і стала приймати собачі поцілунки і гладити його по спині.

-Ну гаразд, він вже забирає у мене всю увагу. – Тревіс саркастично відповів, спостерігаючи за ними.

-Не одному ж тобі сьогодні має перепасти. – Наголосила Адель і згадала їх поцілунок у воді. Його солоні губи досі згадувались їй і всередині наче знову все перевернулось.

Награвшись із Зевсом вони втрьох пройшли до його кімнати і розпакували свою смачну їжу. Жеребкування визначило, що Адель сьогодні обирає фільм. Втомившись від фільмів жахів вона обрала сімейну романтичну комедію із Адамом Сендлером.

-Серйозно? Це ж нудьга смертна. – З посмішкою завередував хлопець.

-Це ти нудьга смертна, а Адам Сендлер душка. Так що мовчки дивимось і їмо свою пасту чи що ти там замовив.

-Це удон, а ти замовила суші з креветкою, хто взагалі обирає суші з креветкою, вони ж безсмаку?!

-Ей, вони ніжні і смачні, я люблю креветку. – Пихнула руку хлопця Адель.

-Дивний у тебе смак. – Посміхнувся хлопець.

-Згодна. – Посміхнулась вона у відповідь і показала як вона насолоджується смаком креветки.

Наївшись вони стали дивитись фільм. Від втоми, Тревіс заснув на подушці і став сопіти. Адель тихо посміялась і сфотографувала його щоб колись показати йому, як смішно від відкрив рота.

Фільм закінчився, а дівчина не хотіла будити Тревіса. Сьогодні був насичений тиждень і Адель теж хотіла лягти і заснути поруч із ним. Та у неї було ще одне завдання яке вона мала виконати.

Переступивши через сплячого Зевса, який іноді дригав своїми великими лапами і тримав у пащі свій м’яч, Адель вийшла у вільну кімнату зі сходами. Вона тримала у руці цю флешку і стала підійматись сходами. На другому поверсі були відкриті двері які вели у другу вітальню. Здалеку Адель змогла роздивитись дивани і стіл між ними. Та її цікавили дві двері по праву сторону. Вони були закриті і Адель мала перевірити кожну з них, щоб визначити яка з них із комп’ютером їхнього батька.

Відкривши перші двері вона потрапила у кімнату Еліота. Вона була страшно схожа на кімнату Тревіса, тільки у синіх кольорах і ідеально прибрана. Здавалось у ній став накопичуватись пил. Світло було вимкнено і Адель не стала проходити далі, та у грудях щось стислось від згадки про нього. Це була тужлива ностальгія. На секунду вона подумала, невже він більше сюди не повернеться і Адель ніколи його не побачить.

Відкривши інші двері, вона одразу відчула дуже важкий запах сандалу, шкіри і моху. Це були духи Харві Блеквуда. По духам можна зрозуміти яка ти людина. І Адель трішки злякалась коли уявила, як він кричить на неї за те що вона зараз збирається зробити. Адель швидко роздивилась спальню його і його дружини і в очі кинулось, відсутність фото разом. «Може вони розлучені», подумала Адель. За ширмою і червоним шкіряним диваном вона побачила стіл з комп’ютером. Вона набрала вже знайомий незнайомий номер і стала робити так як голос із слухавки їй наказував.

-Я вставила флешку. – Адель говорила пошепки і озиралась на двері.

-Тепер шукай файли з роботи, вони мають бути у папках з назвами брендів. Скидуй все що знайдеш, залишайся на зв’язку.

-Я бачу декілька файлів, секунду…

Адель прислухалась у тишу, вона почула як кігті собаки шорхають по сходам. Адель продовжила шукати підозрілі файли про які казав «фотограф». Непомітно біля неї опинився Локі і нахилив голову в бік, ніби питаючи, «Що ти робиш?».

-Локі, сподіваюсь ти будеш гарним хлопчиком і не будеш лаяти? – Звернулась Адель до розумної і допитливої собаки.

-Не відволікайся, Адель, шукай файли. – Повторив голос зі слухавки.

-Я шукаю, не підганяйте мене!

-Це і в твоїх інтересах також, нагадаю. – Сказав «фотограф».

-Чому ви самі цим не займитесь? Невже вам так потрібен підліток для такого?

-Деякі недооцінюють підлітків, вони спритніші, розумніші, уважніші, на них не звертають увагу, вони сіра маса, якою вважають їх дорослі. Це люди які можуть здатись тупими і ніхто не здивується. І ціну вони ставлять меншу.