З висоти пташиного польоту

Повернувшись до Ньюкресту, Тревіс одразу поїхав додому. Після такої ночі його ноги були ватяні. Він у верхньому одязі гупнувся на ліжко і розлігся на всю ширину дивану. Але спокій йому тільки снився, Харві вже викликав його у свій офіс.

Харві сидів у своєму величезному шкіряному креслі і тримав телефон у руках. Він крутив його у руці, біля обличчя, біля скронь і чекав на свого сина. У кабінеті сиділо пару охоронців, які спокійно читали журнали.

Піднявшись до кабінету батька, Тревіс став біля столу очікуючи на якесь завдання.

-Синку, добрий ранок. Як ти? Виспався?

-Та таке, не дуже… - Тревіс загальмував, бо обмін люб’язностями для його батька завжди був марним і він ніколи не цікавився справами синів.

-А чому так? Спалось погано? Чи може щось не давало тобі заснути? Дівчина наприклад?

-Ти до чого це? Я не розумію…

-Серйозно, хлопче? Може ось ці кадри піднімуть на ноги твою пам’ять? – Повернувши монітор комп’ютера до сина, він показав йому кадри з вуличних ліхтарів, які стояли в центрі міста. Тревіс закотив очі і невдоволено видихнув хитаючи головою.

-Ну і що? – Тревіс став вдавати абсолютний спокій.

-І що? Ти питаєш «і що»? А те, що це «і що» сидить за кермом твоєї автівки і гонить за двісті по моєму місту! Ми ж домовлялись, Тревіс!

-Вона не в курсі його справ, навіть не знає чи був він колись у Ньюкресті! Якщо Рой і копає під тебе, то Адель до цього точно не причетна! Не всі вирощують своїх дітей так як ти!

-Скажи, я погано тебе виростив? Ти погано живеш? Ти з дитинства у золоті купаєшся, навчаєшся де хочеш, а хочеш не навчаєшся! Та я все тобі дав! – Харві встав з-за столу і став підходити до Тревіса.

-Ні! Ти не дав мені батька! Справжнього батька, а не боса з роботи!

-Ось це він і намагається зробити! Посварити нас, нашу сім’ю, нашу династію! Скажи що ще має відбутись щоб ти зрозумів хто ця сім’я насправді? – Харві на підвищених тонах говорив і зробив жалисливі очі, ніби він тут жертва. Він дивився на хлопця, що так сильно хоче бачити батька, та не бачив його. Він лише бачив людину яка не може виконувати свої обов’язки через якісь там почуття.

-Вона не причетна! – Повторив Тревіс сподіваючись що це допоможе.

-Це вона так сказала? І ти їй віриш? Та ти сам вчився брехати, скажи хіба вона не могла навішати тобі лапши на вуха? Повиляла своєю дупою перед тобою і ти вже готовий віддати все!

-Більше не хочу це чути, тату! Залиш її в спокої! – Тревіс прямував до виходу і зупинився тримаючись за ручку дверей.

-Я залишу, але ще раз я побачу її хоч поблизу нашого міста, я сам дам тобі пістолет у руки!

Тревіс чудово розумів що батько сказав це серйозно і в його серці щось сильно вкололо.

***

Прокидаючись від будильнику, Адель протирала очі. Вона прокинулась з чистими думками і в гарному настрої. Минула ніч здалась їй бентежним сном, поки вона не глянула на листа біля одягу, що обережно був кинутий на стільчик біля ліжка.

Адель вдихнула і намагалась у пам’яті відтворити ранішню розмову із незнайомцем. Поки вона з гіпнотичним лицем чистила зуби, умивалась і спускалась на кухню її обличчя не змінювалось ні на секунду. Сідаючи за стіл, Марго помітила дивну поведінку Адель, наче вона літала у хмарах.

-Як спалось? Щось сталось? – Питала Марго підставляючи смачну їжу в сторону доньки.

-А? А, ні, все гаразд, дивний сон просто. – Відмахнулась Адель.

-То розкажи, може він віщий? – Таємно посміхнулась Марго.

-Пусте… А ти як?

-Чудово, трішки вже втомилась, але почуваю себе прекрасно. Я думала може ми сходимо в кіно чи кудись на вечірку?

-А хіба ти не запланувала усе літо у своїх екскурсіях?

-Я бачу що ти робиш. Ні не планувала, я планувала гарно провести день зі своєю донькою. Можем сходити в салон, купити смаколиків, глянути якийсь фільм. – Марго посміхалась. Вона дуже сподівалась на свою доньку. Марго хотіла більше часу проводити з нею, чи то через втрачений час, чи то через те що боялась, що Кларк вийде на неї рано чи пізно. Нав’язливі думки не випускати свою доньку з очей не давали їй спокійно жити.

Адель хотіла вже все розповісти матері, але її перервав дзвінок Кевіна. Дівчина пройшла у свою кімнату і її навідала гарна ідея розповісти спочатку все своєму ліпшому другу.

-Привіт, як ти там, грієшся під пекучими променями Тартози? – Поправляючи сонцезахисні окуляри, хлопець привітався. Кевін в цей момент був зі своїм хлопцем у авто-турі. Вони орендували будинок на колесах і подорожували сусідніми містами, насолоджуючись компанією одне одного.

-Привіт Кевін, добре що ти подзвонив. Ти зараз можеш поговорити? На одинці.

-Звісно. – Кевін глянув на свого хлопця, що не відриваючись від горизонту кермував автівкою.

Кевін пройшов у задню частину будинку, де розташувалась спальня. Зачинивши двері, він сів на ліжко і з бентежним голосом продовжив.