Я виграла тебе

Очікуючи Тревіса на пляжі, Адель сиділа на теплому піску, перебираючи його руками. Адель схилила голову на коліна і нервово водила рукою, перебираючи пісок з мушлями. Почувши кроки позаду себе вона обернулась. Підвівшись на ноги і витерши руки, вона стала нервувати ще більше. Тревіс стояв перед нею, живий, не увісні і такий реальний, що на хвилину Адель стало страшно.

-Привіт… - Тихо сказав Тревіс.

-Привіт. – Адель відвела очі.

Адель стояла на місці і мнулась, не розуміючи як себе вести. Кричати на нього, ображатись чи мовчки слухати? Так чи інакше, вона була рада його бачити, хоч він і навіював болючі спогади.

-Я хотів вибачитись. У мене є причина, хоч я і не можу тобі сказати все, що знаю…

-Як і всі. – Невдоволено закотила очі Адель і видихнула.

-Не роби так. Мені теж не просто.

-Теж? Теж, Тревіс? Ти кинув мене у мене ж вдома! Просто залишив!

-У мене не було вибору! – Казав Тревіс, розуміючи що це кепське пояснення.

-Добре, я розумію, Еліот казав що у вас складні стосунки з батьками, але то був не вихід! – Адель розводила руки в сторони і незадоволено крутилась, намагаючись не зациклюватись на його очах.

-Ти говорила з ним? – Тревіс видихнув і перевів тему.

-Я думала це ти мені скажеш, де він дівся!

Тревіс почав ще більше перейматись за брата і перебирати в голові всі можливі варіанти. Його очі похмуріли.

-Тобто ви не бачились?

-Ми розійшлись. Він втік. Отак просто. Ха, прям як ти… Це ж треба…

Тревіс і Адель сіли на пісок і обидва заспокоювались, обговорюючи всі справи на світі переводячи свою агресію в смуток. Адель розказувала як хотіла познайомити Еліота з батьками. Тревіс слухав і таємно ненавидів себе за те, що відпустив Адель, що в потрібний момент з’явився Еліот. Ненавидів Еліота, що зробив їй боляче. Йому хотілось повернути час назад і все розповісти Адель, але вже було пізно.

-Вибач, тобі напевно не дуже приємно це слухати. – Сказала Адель і пожала плечами.

-Є таке…Слухай, я не знаю чому втік Еліот, можливо він боявся.

На цю секунду Тревіс подумав, що Еліот геніально вчинив, зникнувши з життя Адель назавжди. Тревіс зрозумів що його брат гідний так вчинити і запросто покинув країну, якщо не материк. Еліот завжди відсторонявся від сім’ї, тікав у свою берлогу, відмежовуючи тих хто здатен причинити біль. Але єдине не вкладалось в голові, чому Еліот втік без Адель? Захищаючи її, чи кидаючи напризволяще?

-Боявся чи ні, це завдало мені болю. Тому я не хочу його більше бачити. Я не дозволю з собою так вчиняти. Вдруге!

-Мене ти теж не хотіла бачити… – Тревіс згадав, що такі самі слова вона казала йому, але Тревіс тут, сидить поруч, відчуває тепло її тіла і має змогу говорити з нею.

-Це складно… - Опустила голову дівчина.

Сидячи поруч на дистанції, вони на деякий час замовкли, перебираючи в голові теми, які можна було б обговорити і просто дивились у горизонт де небо і океан поєднуються в одне ціле.

-Тревіс?

-Так…

-Якщо щось було, що мені треба знати. Навіть дрібничка, навіть незначна частина, того чому втік Еліот. Якби ти знав, ти б сказав мені? – З надією у очах спитала дівчина.

-Звісно сказав би. – Розуміючи що бреше, відповів Тревіс.

-Добре. – Сумно відповіла Адель.

-Адель, мені дійсно шкода що так вийшло. Я не хотів щоб мої сімейні проблеми і взаємовідносини якось вплинули на тебе. - З клубком у горлі промовив Тревіс. Сьогодні йому теж було важко дивитись на неї.

-Все окей, в мене теж не прості батьки, іноді вони роблять те що не в моїх планах...

-Твоїм напевно далеко до моїх, це дві сатани що танцюють смертельний танець, а під загрозою весь світ… - Тревіс опустив очі на пісок і свої руки, що нишпорили по піску.

-Ого, не думала що все так складно. Невже ти правда так думаєш? – Здивувалась Адель. Вона розуміла, проблеми з батьками досить поширені у підлітків, але не вірила, що все може бути так погано. Їй здалось, що Тревіс навіть таємно ненавидить їх.

-Ти навіть не уявляєш... Скажи, тобі твій тато...Він же мер? – Підбираючи правильні слова в голові, Тревіс все ж таки наважився.

-Так, а що?

-Він розповідає тобі про роботу? Бізнес? Дає якісь завдання?

-Хаха, ти про те чи готує він мене як наслідницю? Це смішно, мені і в кабінет заходити не можна. А тобі?

-Хотів би я сказати що в мене таке ж саме…

-Скажи батьку, що не хочеш, в чому проблема?

-В тому що все його життя, це наш бізнес. Якщо я скажу що не піду по його стежці, то буду як…Зрадник. – На секунду, Тревіс ледь не сказав «як Еліот», але вчасно виправився.

-Еліот казав, що не хоче йти по його стопам. У нього вийшло…

«Якою ціною…» сказав це в голові Тревіс, але промовчав і лише кивав головою, вдаючи, що це єдиний дійсний вихід.