Місія нездійсненна

Рой прокинувся на невеликому дивані, що стояв біля вікна в його кабінеті. Він вийшов з кімнати не закриваючи дверей і пройшов у ванну кімнату. Вмивши обличчя, прогладивши сорочку вологою рукою, він подзвонив своїй доньці.

-Прокинулась вже?

Адель сонним голосом відповідала йому короткими фразами. Рой вирішив порадувати свою доньку, щоб вона відволіклась і забула все погане, що сталось за вчорашній день. Відправивши негайно своїх дівчат у власний дім в Тартозі.

Адель була не проти такої поїздки і вже через декілька годин вони з Марго розбирали речі в жаркому місті, і відчиняли вікна, провітрюючи кімнати.

-Щось їсти будеш? – Марго питала у Адель, замовляючи продукти.

-Ні, я буду на пляжі.

Адель зачинилась у своїй кімнаті, переодягнулась, а потім вийшла в купальнику. Закинувши свій рушник через плече, натягнувши чорні великі окуляри, вона спустилась якомога скоріше і вийшла з будинку, прямуючи на власний пляж, що був поруч.

Адель всунула навушники у вуха, включила музику на повну гучність і лежала під пекучим сонцем ловлячи вітамін Д всим тілом. Прохолодні хвилі діставали кінчиків її ніг і Адель повільно ворушила ногою в такт музики. Так виглядала її «депресія» на цей раз. Не ївши нічого з вчорашнього вечора і до сьогоднішнього дня, дівчина почувала себе слабкою і втомленою, про те бажання щось змінювати в неї не було. Адель спеціально себе карала, думаючи що так їй і треба, наївній і дурній дівчинці. «Помру від голоду, згорю на сонці, так мені і треба».

Пізніше до неї приєдналась Марго, але Адель не зважала на неї уваги. Марго дивилась на доньку і не знала як почати розмову, постійно змінюючи фразу з якої вона хотіла б почати.

-Я колись в твоєму віці була в схожій ситуації. Мене кинув хлопець прям на день Святого Валентина. Просто не прийшов на побачення. Я тоді злилась на нього так що спалила його речі, прямо у домашньому смітнику. Диму було, ахаха…

Адель все мовчала і лише гучно дихала носом.

-Я хотіла б щоб ти знала, хоча я думаю ти і так це знаєш. Ми з татом любимо тебе. Нехай той хлопець був таким чудовим, але не варто так сумувати за ним. Він зробив свій вибір.

-Мам, давай не будемо… - Не витримала Адель.

-Ні будемо. Мені болісно дивитись як моя донька згорає на очах. Я не хочу щоб ти корила себе за щось.

-Я не корю…

-Я ж бачу… Ти не їла нічого цілий день, навіть води не попила. Слухай, давай так, раз у нас така ситуація. Ти не хочеш сьогодні трішки розвіятись?

Марго сказала цю фразу і Адель підняла голову, і опустила рукою свої окуляри дивлячись на маму питальним поглядом.

-Я обіцяю що тато не дізнається. Тим паче і мені не завадило б кудись сходити. І не бійся, ми підемо окремо. Я тут сьогодні знайшла чудовий ресторан, він нещодавно відкрився. Я хочу сходити туди і спробувати їх коронну страву. Кажуть такої ще ніде не готували. Будуть готувати прямо на очах.

-То ти пропонуєш «втекти з дому»?

-Не кажи це так грубо, «втекти»... Якщо ніхто не дізнається, то нічого і не було, наче.

-Ні, дякую, я краще побуду тут, немає настрою кудись ходити.

Марго сумно видохнула, а потім додала.

-Ну як хочеш, а я піду. До речі збиратимусь прямо зараз.

Марго наче образилась, але то було все заради того, що б Адель послідувала її прикладу. Через дві години, Марго зібралась в свій ресторан. Вона стояла у вітальні перед дзеркалом і обирала парфуми. З пляжу поверталась Адель, проходячи повз із нудним поглядом.

-Як думаєш, які парфуми використати? З ліліями чи більш важкі, з мускусом?

-Бери лілії. – Байдуже відповіла Адель і піднялась на другий поверх.

На своєму ліжку вона побачила чорну міні сукню і джинсову куртку. Ці речі були з бирками і нові. Вона зрозуміла, що Марго приберегла найкраще наостанок. Вийшовши з кімнати з речами в руках Адель хотіла посварити маму, але в домі її вже не було. Адель озирнулась навколо і лише розвела руками. Кинувши речі на крісло, Адель плюхнулась поруч.

Вечір обіцяв бути дуже самотнім і нудним поки Адель не побачила оголошення про лазерне шоу на одному з пляжів. Цієї ночі були найбільші скидки на коктейлі. Адель продовжувала пролистувати всі оголошення про вечірки і врешті решт не витримала. Вона зібрала високий хвіст, одягла нові речі і через годину вже викликала таксі на пляж.

Адель пройшла по довгій вулиці і одразу за крутим поворотом побачила велику сцену. Знявши декілька відео для Кевіна, вона сіла за самий дальній столик і замовила собі перший коктейль.

Навколо бродили люди, співали пісні, грали в настільні ігри. Хтось виходив з води, щойно зі свіжої хвилі. Адель мовчки пила свій коктейль і слідкувала за людьми. Вечір продовжував набирати обертів. На столі Адель вже стояло декілька порожніх келихів з-під коктейлів. Дівчина пішла на танцпол, залишивши джинсову куртку на своєму місці.

Танцюючи під пляжну музику, купаючись в променях світломузики і лазерів, Адель відчула сильне сп’яніння. Ледь втримавшись на ногах вона поверталась до свого місця і у натовпі побачила знайоме обличчя. На секунду вона подумала що побачила Еліота і кинулась до нього в обійми. В абсолютному нерозумінні вона обіймала його і бурмотала щось собі під ніс. Коли вона підняла голову, то побачила перед собою Тревіса, а потім потягнулась за поцілунком.