Втратити короля чи отримати пішака

Прокинувшись вранці, Адель першим ділом йшла в кіоск щоб купити їм з Еліотом каву. Вже по традиції вона брала подвійне еспресо для нього і капучино на кокосовому для себе. Дівчина прямувала пішки до мотелю скорочуючи стежками і сподівалась на розмову.

А поки вона йшла, Еліот вже приймав у себе гостей. Тревіс сидів на стільчику в кухонній зоні і говорив зі своїм братом. Що нервував і загруз у думках.

-Тепер ти знаєш все, все що і я. Тому я прошу тебе залишити її в спокої або розповісти їй все.

-Ми повинні мовчати, наскільки б складно не було. Це не вихід вивалити все на неї і покладатись на долю. – Еліот ходив по кімнаті, допомагаючи собі думати, розмахуючи руками.

-А мовчати і брехати їй це не покладання на долю, по твоєму? Вона має право знати.

-Якщо батько їй не сказав…

-А якщо сказав? Ти про це не думав? Якщо наш батько правий і вона його шпигунка, під загрозою зараз ти.

-Облиш, ти ж так не думаєш. – Затикав рота своєму брату Еліот.

-Просто запевни мене що ти розумніше нас всих і зроби правильний вибір. Запевни, що я не помиляюсь в тобі.

Тревіс вийшов на двір, швидко завів двигун і поїхав. Пилюка здійнялась височезна. Адель як раз підходила до кімнати Еліота. Дивившись далеко, вперед дороги, вона розуміла, що тільки що повз проїхала машина, тільки вона не знала чия.

-Тук-тук. Господар вдома? – Адель зайшла у кімнату і Еліот від несподіванки підплигнув з ліжка. Озираючись на вулицю він сподівався, що Адель не встигла побачити автівку його брата.

-Ти когось чекаєш? – Здивувалась дівчина.

-А? Ні, зовсім ні.

-Вибач, я не стала чекати твого дзвінка і прийшла сама. Уявляєш пішки йти було набагато довше ніж на таксі, я всі ноги стерла поки йшла.

-То ти прийшла напоїти мене кавою?

-Ні, насправді я хотіла поговорити. Я відчуваю що зі вчорашнього дня ти хотів мені щось сказати, але не можеш. Я знаю чому…

Еліот затамував подих нервово посміхаючись.

-Все це через ті три слова? «Я тебе люблю»?

-Адель…

-Я знаю що ти сказав, що не давиш на мене, але я хочу щоб ти знав, мені добре з тобою, і якщо для цього треба їх сказати то…

-Краще не говори…

-Що…Чому? – Адель взяла його руки в свої і дивилась в очі.

-Бо я не впевнений що був правий…

-Ти… Ти кидаєш мене?

На секунду Еліот в своїй голові прокрутив сюжет, якщо він скаже «так», але всього на секунду.

-Ні, що ти, дурненька. Я просто зрозумів, що дуже поспішав. – Еліот підійшов до дівчини, потираючи її щоку і цілуючи її руки. Він поцілував її чоло і ніжно обійняв, заплутуючи свої руки в її волоссі.

-Ти правда так вважаєш? – Адель була збентежена що Еліот так різко змінив своє ставлення, ще вчора він казав що хоче почути ці слова.

-Будь-що можна сказати одне одному, але це не змінить моїх почуттів до тебе. Я хочу бути разом. Тому давай вдамо, що тих слів ніколи ще не було і ти мені скажеш їх перша, коли будеш впевнена?

Їх романтичний момент перервав телефонний дзвінок.

-Так тату. – Адель відійшла до вікна.

-Доню, а ти де? – Рой сидів в кав’ярні напроти мерії і милувався видом причалу.

-Аааа, я вирішила побігати, сьогодні така чудова погода.

-Так, погода те що треба для спорту. Ти не хочеш забігти в нашу кав’ярню, посидимо, поснідаємо, ти ж ще напевно нічого не їла?

Рой промовив цю фразу і Адель поставила свою каву на стіл і зробила вигляд що ніколи її в руках не тримала.

Домовившись з татом про каву, вона виходила з кімнати Еліота і зупинилась в дверній арці.

-Еліот, а хто приїжджав до тебе вранці? – Адель вирішила спитати між іншим.

-Ніхто, а що? – Протягнув Еліот напруживши чоло.

-Та так, здалось що від тебе від’їжджала якась автівка.

-Можливо то не до мене, а до сусідів? – Еліот махнув рукою на сусідні двері що були в трьох метрах від нього.

-Тут? Люди? – здивувала Адель легко сміючись.

-Ти здивуєшся, але цей мотель доволі популярний у дивних самотніх чоловіків. – Посміхався Еліот поправляючи її зачіску.

-Ну не знаю, один з них не такий вже й самотній. – Підморгнула йому Адель, поцілувала на прощання і пішла в сторону причалу. Вона підходила до кав’ярні, де на неї вже чекав тато. Він сидів в офіційному робочому костюмі, вдумливо дивлячись на горизонт.

-Що бажаєте, каву, чай, розмову з донькою? – Адель тихо підкралась і застала його зненацька. Цілуючи його в щоку вона легко обійняла його рукою за плече.

-Доню, рідненька, сідай.

Рой був радий її бачити, він у відповідь обійняв її і посунув їй чашку з капучино, і круасан із шинкою та сиром.

-Я замовив тобі поїсти, думав після пробіжки ти не проти перекусити. Хоча, бачу ти ні краплі не спітніла. – Рой провів пальцем по сухому чолу доньки і примружив очі.