Збреши або помри

Прокинувшись через декілька годин, Адель вже прямувала із чашкою кави до офісу батька, сподіваючись побачити його і випити разом каву.

Адель проходила до головного входу і побачила його авто. Рой вийшов з нього і точно не сподівався побачити доньку тут так рано.

-Адель, доню, ти тут!? – Рой обійняв доньку швидко ідучи до входу.

-Вирішила тобі знадобиться чашка кави, раз ти цілу ніч працював в кабінеті. Але бачу, що ти тільки сюди приїхав… - Адель примружилась і насторожилась, розуміючи що їй збрехали.

-Та ні, я від’їжджав по справам, треба було з’явитись особисто. – Рой збрехав, адже цілу ніч він придумував план, а який ще сам не розумів.

Адель і Рой сиділи в холі і пили свою ранкову каву. В ніяковій атмосфері, гучно сьорбаючи і здихаючи.

-А ти сьогодні радісна. Виспалась, так?

-Ще й як, давно так не висипалась. – Посміхалась Адель, розуміючи що проспала всього лише декілька годин.

-Я радий що тобі краще. Мені було болісно коли ми не ладили. Сподіваюсь це все в минулому.

-Ну звісно. – Продовжувала посміхатись донька мало вірячи в свої слова. Поки вона не почує правду від батька, чесною з ним не буде. Її не влаштовувало згладжування кутів мовчанкою і вечерями. Адель робила вигляд що змирилась, бо сил її вже на то не було.

Пройшло декілька днів як Адель таємно зустрічається вночі з Еліотом. Адель вже протоптала доріжку до його мотелю і кожну ніч проводила у палких обіймах хлопця, повертаючись додому близько п’ятої ранку. Адель знала чого хотіла і не збиралась зупинятись. Можливо іноді вона була надто напористою і неочікуваною, коли приходила до Еліота в одній білизні опівночі і зникала в променях світанку залишаючи після себе тепле і зім’яте ліжко.

В одну з таких ночей Адель прийшла ідея яка їй подобалась і вона на неї дуже сподівалась.

-В мене до тебе питання. – Таємничо питала Адель у Еліота.

-Так, я вийду за тебе. – Щасливо посміхався Еліот і ніжився у ліжку. Він розумів що Адель не це питала, але він був таким щасливим, що щастя аж парувало з його гарячого тіла.

-Ахаха, ні, це ще рано. Але я хотіла запитати. Тобі не набридло отак зустрічатись зі мною? Вже багато днів пройшло, і якщо чесно, я трішки втомилась від піци і сидру в мотелі біля дороги.

-Та ти довго думала над цією розмовою. – Відповів Еліот.

-У мене є ідея і я хочу знати… Чи не проти ти, провести зі мною ніч в джакузі і за якимось романтичним фільмом на великому екрані?

-Ти мене кудись запрошуєш? – Еліот ніжно поцілував Адель в плече, після чого у неї пішли мурахи.

-Я запрошую тебе до себе додому в лісний будинок. Як тобі ідея на після завтра?

-Я згоден всіма руками і ногами.

Повернувшись додому, Адель підбиралась до тата з хитким питанням, яке розписала у себе в голові до дрібниць і на кожне його ні вона була готова битись. Видихнувши і заплющивши очі, Адель постукала в двері кабінету.

-Тату, є хвилинка?

Адель зайшла в домашній кабінет Роя і спостерігала за тим як він уважно щось читав на комп’ютері.

-Для тебе, сонечко, завжди є хвилинка.

-Чудово. Ти не проти якщо я проведу наступний вихідний в лісному будиночку?

-Доню у мене купа справ, я не зможу туди вибратись.

-А я не проти побути там сама. – Адель затамувала подих.

-Не вигадуй, величезний будинок, що ти там будеш робити сама?

-Ну я хочу провести день наодинці, розслабитись в джакузі, подихати хвойним повітрям.

-Ти ж ходила в спа нещодавно, всі свої кишенькові на нього витратила. – Рой продовжував читати з екрану інколи зиркаючи на свою доньку.

-Ну тату, будь-ласочка, я більше в тебе нічого не прошу.

-Це вечірка якась? Чого ти туди так рвешся останні дні?

-Ні, там буду тільки я, ну і Марко, щоб тобі було спокійніше.

-Добре, тільки на один день.

Рой замислився на декілька хвилин але викинув ці думки і продовжив займатись своєю роботою, розуміючи що донька буде під наглядом.

На наступний день, Адель вже їхала в лісний будиночок мріючи про найкращий вихідний. Вийшовши з машини вона помітила, що Марко не йде за нею слідом, тому запитала.

-Ти хіба не залишишся у сусідньому домі?

-Ні, мене підмінять, міс Дізаз, я заберу вас завтра ближче до вечора.

Адель насупила брови і задумала, але продовжувала йти до дверей. Тримаючи в руках одну невелику сумку, вона зайшла всередину і увімкнувши всюди світло, по традиції вона пройшла до джакузі. Паралельно вона відправила геолокацію Еліоту, що мав приїхати до неї через пару годин. Адель встигла пройти в сусідній будинок охорони, щоб запевнитись в тому, хто буде сьогодні на варті. Не знайшовши нікого поблизу, двері в дім були зачинені. Адель лише зазирала у темні вікна в яких було пусто. Озираючись по сторонам вона відчула легкий вітер і тріскання гілок. Їй здалось дивним, що охорона не приїхала одночасно з нею, враховуючи параноїдальні схильності батька.