Не залишай мене

Адель весь тиждень проводила з Кевіном, відволікаючись на шопінг та фільми. Вона його слухала про те була з ним тільки на половину. Поринаючи у свої думки і самокопання її щоки здавались все нижче, а очі все сумнішими. Вона вже не плаче, не кричить, не злиться, лише мовчки спостерігає за світом не маючи емоцій на обличчі.

Адель сиділа на лавочці з морозивом в руках і слухала про плани Кевіна на університет. Вона дивилась на закоханих людей що ходили по парку Копердейлу, обіймались і сміялись, замащуючи носи в морозиво.

-Адель? Ти тут? Земля Марсу! – Кевін махав рукою перед її обличчям, поки Адель пропалювала поглядом щасливу пару.

-А, що?

-Кажу ти замастилась морозивом.

Адель глянула на свою руку, що була повністю в м’ятному зеленому морозиві. Її рука красиво покрилась липким шаром морозива і дівчина стала злизувати морозиво язиком прямо з руки.

-Не треба таких жертв, ось серветка. – Хлопець подав їй вологу серветку і Адель прийнялась все витирати.

-Ти щось дивна сьогодні, сама не своя.

-Ага. – Дівчина сумно і загіпнотизовано відповідала.

-Нога. Так ти згодна чи ні?

-Згодна з чим?

-Що я поїду разом з тобою в Нью. Тоді твій тато тебе точно відпустить.

-А, не переймайся за це, я все одно туди поїду.

-З чого ти взяла? В лісному домику я чув інакше.

-Я вже подала документи і мене взяли в архітектурний… - Дівчина дивилась кудись прямо, не дивлячись на хлопця і лише подала йому брудну серветку.

Кевін викинув серветку у смітник що був поруч і перепитав.

-Так твій тато не проти?

-Я такого не казала.

-Чекай, ти за його спиною це зробила? А як ти… Чекай… ти весь тиждень була зі мною, коли ти встигла злітати?

-Не будь дурним, Кевін, я подала електронно. Вони дозволили. Я сказала що дуже хочу до них вступити але заболіла. Написала листа і вони погодились взяти мене, але я маю приїхати за тиждень до навчання, щоб мені провели екскурсію.

-Знаєш я весь тиждень терпів твою кислу морду, і я пропущу що ти мені не сказала за університет, але зараз ти чітко мені грубила.

Кевін встав з лавки і пішов геть. Дівчина намагалась догукатись до нього але Кевін навіть не хотів її чути. Він змішався з натовпом і невдовзі зник. Дівчина фиркнула під ніс і викинула залишки морозива у смітник слідом за серветкою.

Прийшовши додому Адель пройшла повз вітальню, де сиділи батьки. Вона пролетіла мов пуля повз них, підіймаючи вітер в кімнаті.

-Доню, нагулялась? – Рой повернув голову до доньки та не встиг він кліпнути, як Адель вже сховалась на другий поверх.

-Цей період ще довго буде йти? Скоро двері не витримають і повилітають з петель. – Рой пожартував глянувши на Марго, на що вона лише легко посміхнулась.

Марго вирішила перевірити свою доньку і смикаючи за ручку дверей, не змогла увійти до її кімнати.

-Доню, це я, не відчиниш?

-Йди, я хочу побути сама.

-Я це вже зрозуміла, але не могла б ти зробити музику тихіше?

-Не можу, вона затуляє ту тріщину в моєму серці. – Кричала Адель з кімнати.

Марго лише прикрила рот рукою і ще хвилину стояла у двері доньки. Вона повільно спустилась до чоловіка, коли він чекав її з новинами.

-Ну що? Що з нею?

-Здається у неї розбите серце.

-Ти ж не думаєш? – Рой натякнув на сина Блеквуда.

-Ні, мені здається це щось інше. – Задумливо відповіла Марго.

-Давай дамо їй трохи часу? – Рой ніжно потирав плечі дружини. – Тим паче сьогодні у нас романтична вечеря, ти не забула?

-Про таке як забути. – Марго посміхнулась Рою і ніжно поцілувала його заплющуючи очі.

***

Тревіс повертався з офісу в пустий будинок, де бігали тільки два пса, що завжди були раді його бачити.

-Зевс, привіт друже. Сумував? – Тревіс грайливо чухав за вухом Зевсу. – Локі, чемпіон, а де твій господар?

Тревіс побачив як Локі побіг на другий поверх в кімнату Еліота і піднявся за ним слідом. Він відкрив двері кімнати і звідти ринуло душне тепле повітря. На ліжку, в одязі, спав Еліот, тримаючи пляшку в руці що звисала до підлоги.

-Хух, чувак, ти давно провітрював спальню? Здається тут повітря в спирту. – Тревіс уявно розмахував перед собою руками роздмухуючи повітря.

Він підійшов до вікон що були від стелі до підлоги і різко відкрив темно сині штори. Одразу світло заполонило кімнату і вона стала свіжішою на вигляд. А відкривши верхнє вікно повітря ринуло вздовж кімнати разом із звуком проїжджаючих повз машин.

-Ммм… - Сонно і п’яно бурмотів Еліот.

-Ти на секунду зупинявся пити? – Тревіс ледь відірвав пляшку від руки брата і поставив на тумбу поруч.