Моє прекрасне нещастя

Збираючи речі в дачний будинок, Адель переглядала свої повідомлення, в надії знайти одне не прочитане від Тревіса. Його акаунт був мережі декілька хвилин, майорів як прапор, «я тут, я все бачу». Сотні разів стиравши набраний текст, Адель розізлилась і кинула свій телефон в сумку.

Вийшовши до автівки вона побачила Кевіна що чекав її на задньому сидінні разом з водієм.

-Марко? А де тато? – Адель звернулась до водія, що очікував від доньки мера на таке питання.

-Він сьогодні зайнятий, Марго і Рой Дізаз приєднаються до вас завтра. Прошу. – Марко відкрив перед дівчиною двері і повіз їх далеко від дому.

Дачний будинок був в хащі лісу Копердейлу, десь біля вивіски «Вітаємо в Копердейлі» та старого мотелю де зупиняються дальнобійники під час довгої подорожі. З кожним кілометром дороги на вулиці ставало все темніше, через хмари що насувались на край міста і густий ліс.

-Я буду в сусідньому будинку, якщо я знадоблюсь. – Марко вийшов з машини і вигрузив їх сумки на поріг дому.

-Дякую Марко, гарних тобі вихідних. – Адель відкрила двері своїм ключем і вони зайшли в дім.

Адель стала включати світло по кімнатах, а Кевін одразу став ловити інтернет, який Адель ще навіть не встигла увімкнути. Кевін пройшов крізь велику залу і вийшов на задній двір. На горизонті виднілись лише хвойні дерева і ні душі. Це була єдина домівка в усьому лісі. Вона була як маяк для деяких диких тварин, через світло з двору, тому вся ділянка була за огорожею.

Кевін одразу підійшов до джакузі і став знімати гумовий килим з поверхні. Тим часом Адель вже дістала татове вино з погребу і принесла до нього келихи.

-Ого та ми святкуємо! – Кевін взяв один келих собі з рук подруги.

-Я так подумала, якщо батьків сьогодні не буде, ми можемо дозволити собі трішки розслабитись і не тільки.

Адель хитро дивилась на друга натякаючи на свій план, на що Кевін лише похитав головою.

-Ні, подруго, я звісно тебе люблю, але для мене це вже надто. Я вліз незаконно в кабінет мера, ти уявляєш що зробить мені мій батько, а тим паче твій!?

-Ну і що? Я теж там була, забув?

-Тобі простіше, це кабінет твого батька, а для мене це кабінет мера, дякую, мені адреналіну вистачило. Пообіцяй, що і ти не полізеш туди?

-А як я дізнаюсь те що хочу?

-Спитай у нього завтра, він вип’є, розслабиться, а ти запитаєш крізь розмову.

-Добре, я спробую.

Адель і Кевін цокнулись келихами і відпили кріпке і червоне вишневе вино. Кевін важко видихнув після одного ковтка і скривився.

-Хуууу, це що, спирт?

-Не знаю… Тато купив це у Франції. – Адель так само скривилась і відставила келих на стіл.

Друзі переодяглись в купальні костюми і включили музику у залі, яку було чутно на вулицю. Через декілька важких ковтків цього вина, воно вже не здавалось таким міцним. Щічки Адель налились рожевим і вона занурилась у джакузі насолоджуючись моментом.

-Ми закінчили цей рік, спокійно, без перездач і іншого. Ти можеш повірити? У тебе є хлопець, найкращій друг, у мене є хлопець, а тепер і друзі… Казка. – Кевін перекинув голову вверх і дивився на небо, слухаючи як бурлить вода в джакузі.

-Так, здається…

-Що ти маєш на увазі? Ти не рада?

-Нещодавно я говорила з Еліотом. Наодинці, в парку і мені його стало шкода.

-О, подруго, та у нього такі очі, що кожному його шкода, хто гляне на нього. – Кевін хіхікнув і відпив вино.

-Він казав що шкодує що ми розійшлись і я здається також…

Кевін закашляв і став хлопати очами очікуючи пояснення від подруги. Адель всілась зручніше і продовжила.

-Ні, я щаслива коли поруч з Тревісом…

-Але є але?

-Наша історія з Еліотом наче не закінчилась, а обірвалась. Я не можу залишити думки про те, що ми могли б з ним все обговорити і можливо я б не перемикнулась на Тревіса. Якби ми тоді вчасно поговорили.

-Тобто ти жалкуєш що зараз Тревіс не дає шансу тобі налагодити все з Еліотом?

-Ні… Так… я не знаю, все так заплутано. Я хочу щоб хтось за мене вирішив що мені відчувати і до кого. Це надто складно для мене.

-Ну ти ж сама хотіла більше пригод і романтики? Ось, на, твої побажання почув всесвіт.

-Тільки криво. – Адель посміхнулась і ще більше задумалась.

-Чесно сказати, я б не обирав нікого. Поживи сама і тоді зрозумієш до кого тебе більше тягне.

-А якщо до обох?

-Ну ми ж не в щоденниках вампіра, люба! Здається у мене зараз якесь дежавю.

-Ти тільки що мене зрівняв з Єленою? Чи мені здалось? – Адель прижмурилась і склала руки спереду себе у вузол.

-Я лише згадав…Що ти трішки заплуталась…Як і вона…От і все.

Пізніше, вони вдвох лежали на дивані, допивши пляшку вина і дивлячись якийсь фільм що перший трапився в додатку. Адель дивилась фільм і думала про своє, поки Кевін солодко спав на її плечі. Дівчина повернула голову назад і глянула на двері татового кабінету, що були завжди закриті. Ще малою вона знайшла ключ в старій книжці на поличці поряд, але ніколи не ризикувала заходити в кімнату батька. Будучи маленькою дівчинкою вона уявляла що там щось страшне, що дітям бачити не можна.