Велика маленька брехня

Чекаючи на повідомлення від свого «ромео», Адель не могла вгамувати свій подих. Вона чекала цілий місяць на побачення, але отримувала тільки смс повідомлення. Втрачаючи надію на наступну зустріч, вона все рідше писала Тревісу. Намагаючись відволіктись від поганих думок, вона займалась черлідингом, читала шкільну літературу і хоч і знала, що так буде, менш боляче не ставало. Адель не хотіла сваритись, не хотіла доказувати щось. Адже вона не знала навіть чи зустрічаються вони. В один із самотніх вечорів Адель проводила час із Кевіном, гуляючи містом. Вони дійшли до будинку, в якому гучно грала музика, здавалось, то була вечірка, зайшовши на хвилинку, Адель застигла на порозі. У компанії дівчат сидів Тревіс, граючи в пінг-понг, він так широко посміхався і здавалось не помітив її. Але все ж таки кинувши погляд, випадково, він побачив, як Адель вже вибігала з дому.

-Адель, почекай! – Тревіс наздоганяв її.

-Тревіс, я не хочу пояснень від тебе.

-Ми просто тусили поруч. Годі ображатись!

-Я як дура чекала від тебе повідомлення, думала ти змінився, а ти все такий же коханець.

-Ми ж не обіцяли нічого одне одному, чому ти завелась? – Тревіс взяв її за руку.

-Не торкайся мене… З чого я повірила тобі, що ти змінишся? Ти ж такий як є, знищуєш всіх на своєму шляху! – Адель бігла по сходам не повертаючись.

-Так, я такий як є, і мені шкода що ти така дурна, що не зрозуміла цього! Знаєш я не хотів цього казати, але ти всього на всього моя нагорода. Я брехав тобі, так! І ти чудово довела, що така як і всі! Вартувало лише змусити тебе повірити!

-Я можливо дурна, наївна цнотлива дівчина, але ти повний покидьок! Ти руйнуєш все з чим маєш справу! – Адель і Тревіс стояли біля дому і кричали на всю вулицю, напевно тільки лінивий не слухав їх розмову.

-Ти не знаєш мене! Ніколи не знала і не дізнаєшся!

-Ти дійсно шалений покидьок. – Адель зупинила дівчину що проходила повз, забрала її стакан із напоєм і вилила на голову Тревіса. Від злості вона аж охрипла і не мала змоги сперечатись далі. Як їй хотілось кричати на нього, бити його, щоб він відчув те, що відчуває вона. Її серце розбилось на дрібні шматочки. Адель пішла геть.

-Істерична стерво! – Прокричав Тревіс їй у слід і пішов в середину.

***

Місяць тому Харві очікував на документи, що мали провести ясність на ситуацію. Його люди стояли в кабінеті, всі в чорному, без посмішок. Коли ж потрібна папка була на столі, Харві відкрив її і побачив фото, його приніс чоловік. Чоловік стояв і чекав на подальші вказівки.

-Повірити не можу, а я все думав… - Харві відкинувся на спинку крісла і посміхнувся.

-Що далі, бос? – Чоловік стояв у нерухомій позі.

-А далі, треба подумати. Насправді я гадав що Еліот буде на його місці, що ж так навіть цікавіше. – Харві підвівся з місця і підійшов до вікна. На вулиці була глибока ніч, найкращий час для того щоб придумати план.

-З’ясуй хто риє піді мною землю, якщо план Дізаз в тому щоб підіслати до мене свою доньку, то я його вітаю, він провальний. А я поки розберусь з закоханими. – Харві махнув рукою і знову глянув на фото. На ньому Тревіс стояв біля авто з Адель, в ту саму ніч. Вони дивились одне на одного закоханими очима. Цей погляд вже давно не знайомий Харві Блеквуду. Його останній романтичний момент був з Вівіан у ліжку, коли вона завагітніла. Після цього Харві одне й робив, що зустрічався з жінками по виклику у своєму кабінеті.

Харві Блеквуд декілька днів сидів за своїм столом і думав як йому використати Адель. Він тримав в руках два круглих магніта, перекидаючи їх із руки в руку. В його кабінеті стояв величезний акваріум і тому, час від часу він розмовляв з рибою. Не дивлячись на те, що в кімнаті стояли три охоронця, Блеквуд надавав перевагу рибі.

-Ти розумієш у чому справа, я б міг просто сказати сину про неї, вони розійдуться і кожен піде своїм шляхом. Але… шістнадцять років тому я сказав Рою, що прийду по їх душі, якщо вони з’являться поруч. А вони зараз стають все ближче і ближче, і щось мені здається це все не просто так. Рой не підпустить свою доньку і на 30 кілометрів до мене, він знає правила гри… - Дивлячись на німий і тупий вираз риби, він покивав головою.

-І я так думаю, це дуже просто… - Харві опустив голову на руки. Він сів за стіл і поклав магніти по різні боки. По троху магніти почали з’єднуватись і в цей момент його наче осяяло.

-Вони будуть тягнутись одне до одного… як звичайні підлітки. Ні Тревіс не скаже мені правду, він сильно мене боїться. А ось Еліот… Еліот мене не страшиться, він ненавидить мене, те що мені і потрібно. Тепер тільки залишилось посварити цих молодят…

З цього моменту у Тревіса почалась бізнес-відпустка у великому місті, по далі від Копердейла і Ньюкреста. Кожен день він намагався наважитись і написати Адель, що поїхав по роботі, але як тільки він це напише, то з’явиться привід розповісти їй хто він такий, що він робив та хто його батько. Адель була для нього променем світла, надії і великого кохання. Він увесь місяць засинав тільки з думками про неї, його сни були про неї, його сенс був тільки в ній. Кожен раз він мріяв як побачить її, як вона подарує йому свою усмішку, як торкатиметься його рук.

Поки Тревіс виконував «уявні» справи свого батька, Адель не стала чекати як слухняна дівчинка. Натомість спілкування з Еліотом відволікало її від поганих думок.