Деталі важливі

У неспокійному місті Ньюкрест, життя било ключем. Шалені ритми збивали людей з ніг, тепла погода змушувала людей посміхатись, робити перші кроки, жити і мріяти. Настала весна, період березневих котів, і палаючих контрактів.

У одному бізнес центрі, найвищому в цьому місті, сидів Харві Блеквуд і вдавав «найчеснішу» людину. Таку, яка витрясе з інвесторів гроші за секунду і не двигне очима. Харві сидів у своєму кабінеті з потенційними покупцями. Він мав великі плани на це літо, а краще за все почати будувати ці плани весною. Поруч сидів Тревіс, що слухав та запам’ятовував кожну деталь, адже колись він стане керувати бізнесом батька. Колись, Харві віддасть флешку з усіма важливими документами йому, і Тревіс буде до цього готовий. Вже не перший рік його готують, як солдата і Тревіс цьому підкорюється.

День за днем він спостерігає як працює тато, з яким стилем, як реалістично він виправдовується та запевняє клієнтів. На всі ці справи у Харві було одне виправдання, яке він казав кожного разу: «Акули нападають першими». Тревіс, дивлячись на свого батька, згадував той страшний вечір, коли ледь не натиснув на курок. Тоді, йому здавалось реальним, що його батько справжня акула, але зараз він виконує цю роботу ледь не на автоматі. Що не зробиш заради батька, можна помахати перед очима пістолетом, прив’язати до рейок, облити крижаною водою, залякати сім’ю. Він не вбивав фізично, але морально сам був вбитий вже давно. Не дивно, що думки про кохання він геть забув, як і про довгі відносини.

За одним з обідів, з батьком, у бізнес-центрі, Тревіс наважився запитати.

-Батьку, ти казав, що колись даси мені секретні документи, коли я стану гідним. Я хочу знати коли це буде. – Тревіс набрав хороброго повітря в легені.

-А ти думаєш що готовий таке знати? – Харві посміхнувся.

-Думаю так…

-Ох, Тревіс, ти не готовий. Пам’ятаєш, як ми ходили на полювання. Тобі було років 8 здається. Ти так голосно кричав, що готовий вистрелити в живу мішень, що перелякав усіх звірів навколо?

-Так, я пам’ятаю, це ти до чого? – Тревіс здивовано.

-Не розумієш? Зараз така ж ситуація. Синку це не буде в особливий день, особливого місяця, це буде тоді коли стане необхідним. А поки, геть дурних розмов.

Настала тиша, Тревіс відчув що Харві не бажає посвячувати його в таємниці сім’ї. Що ж, від цього, бажання знати їх, стало ще більшим. Їх мовчання перебив дзвінок. Харві поглянувши на телефон відійшов від столу по далі і заговорив.

-Так. Ти щось дізнався? – Харві тихо промовив. Слідом ринула відповідь від якої його зіниці застигли на місці.

-Добре, розказуй мені все що дізнаєшся. Будь на зв’язку. – Харві відповів і сів до сина.

-Щось з приводу клієнтів? – Тревіс запитав.

-Так, новий інвестор… та це потім… я щось хотів тебе запитати. Ааа, скажи, в тебе є дівчина? – Харві промовив цю фразу і Тревіс похлинувся водою.

-В якому сенсі дівчина? – Тревіс кашляв і намагався вдихнути повітря.

-Ну з якою ти проводиш час, чи що ти там з нею робиш.

-Та ні… - Тревіс відповів правду, але чомусь в його голові застиг образ дівчини з вечірки, ім’я якої він досі не знає. Її русяве волосся, червоні губи та рожеве плаття відбилось у голові так несподівано, що це здивувало його.

-А у брата твого є дівчина? Здається, він останнім часом, часто відсутній вдома.

-Ну він багато працює над своєю ідеєю адвокатури. – Тревіс хоч і не приховував від батька нічого, але повагу до брата також мав, тому вирішив промовчати в деталях.

-А, ці «іграшки» його… ти знаєш що він задумав? – Харві пожестикулював руками.

-На скільки я знаю, просто хоче створити свою компанію. А що?

-Я думаю тобі не треба пояснювати чим це для нас небезпечно? – Голос Харві був не одним із приємних і зараз він прозвучав переконливо.

-Я не думаю, що він стане тобі заважати, ти ж його батько, а якщо ви примиритесь, то буде допомагати нам.

-Ну, так, дійсно… - Харві в цей момент подумав: «Який ти дурний, якщо так думаєш. І цей хлопчина тільки но що просив розповісти про сімейні таємниці?».

В ночі, Тревіс лежав на своєму ліжку, склав руки на грудях і дивився у стелю. Його остання розмова з тією дівчиною не виходила з голови. Йому це не підвладно, його стиль спілкування, ця брехня. Здається він закохується у свою брехню. Волею чи не волею, він почав вірити в те що збирається зробити. Тревіс закриває очі і бачить перед собою дівчину, що сидить навпроти нього, така залякана, трішки таємна і так смачно пахне. Її червоні губи наче маяк, світять і вказують шлях до світла.

***

Ввечері, Харві сидів своєму кабінеті, на відміну від кабінета Роя, його стиль був мінімалістичним, темним та важким, як і його серце. На його столі лежала папка з особистою інформаціє про двох людей, які раніше були йому як сім’я. Згадуючи свої студентські роки він переглядав сторінки з інформацією. Наче на замовне вбивство, у нього була інформація на Роя та Марго Дізаз. В його пам’яті виплила згадка рокової ночі. Як Рой сидить у кріслі навпроти, дивиться відео на великому екрані. Як його жінка сидить прив’язана до стільця, плаче і благає зробити все що попросять. Рой тієї миті не вагався, він залишив місто і цю справу. Віддавши свої активи найліпшому другу, який віднині став його найзлішим ворогом.