Вічний сон

Іноді, нам здається, що ми наче у вічному сні, який не може закінчитись. Як би ми себе не відволікали, як не намагались, прокинутись не вдається. Адель пізнала на собі період, коли не можеш сконцентруватись, ніби щось тебе постійно відволікає, щось, що гудить у голові. Вона бачила перед очами тільки Тревіса, який стоїть перед нею з посмішкою, або гукає до себе, в чорне привабливе авто, і кричить: «Я тут, я твій, зроби крок вперед, не бійся!». А коли вона прокидається від свого «сну», то бачить Еліота, хлопця з кучерями, що тримає в руках каву і кекс зі збитими вершками. Адель, в момент, згадала несподівану зустріч, згадка про яку визвала у неї не контролюючу посмішку.

«На минулому тижні відбулась таємна зустріч. Адель, під покровом ночі, втекла з дому і зустрілась з Еліотом. Цю ніч, деякі, можуть трактувати, як доленосну.

-Еліот, ти прийшов. – Адель підійшла до Еліота. Вони стояли у спуска до річки, що була нижче по течії. Часто, там підлітки влаштовували зібрання, для того щоб випити і поцілуватись.

-Звісно прийшов, ти сказала, що це питання життя та смерті. Що ти хотіла?

-Еліот, я не хочу, щоб ти не правильно мене зрозумів. Я просто хочу прояснити ситуацію. Ти мені подобаєшся, так сильно, що я струсила. Я ніколи не була такою як зараз, сміливою, сексуальною, бажаною. Я не хочу з тобою сваритись…

-То що ж ти хочеш, Адель? – Еліот тихо промовив цю фразу і наблизився до дівчини. Два серця зараз бажали одного, від чого серце їх билось що сили. Вони ще не знають, але це не єдиний раз коли їх тиск підвищується.

-Я хочу… бути з тобою… - Промовивши це, Адель відчула міцну руку на своїй талії. Еліот притягнув її до себе і не зволікаючи поцілував. Їх поцілунок був таким чистим і світлим, що здавалось всі зорі світу зібрались, аби подивитись на це. Здавалось пройшла мить, але вони стояли майже пів ночі дивившись одне на одного, цілуючись і міцно обіймаючись.»

-Дізаз, ви слухаєте? – Вчитель літератури звернув увагу на мрійливу поведінку учениці.

Адель повертається в реальність і фарби світу тускніють. Вона сидить посеред класу і мовчки дивиться на містера Філча. Адель покліпала очима і відповіла.

-Так, слухаю, вибачте. – Варто їй було лише секунди і вона знову поринула у спогади.

-Ти в порядку? – Кевін сидів вже навпроти Адель, у бібліотеці, і запитав. Він помітив, що вона сьогодні десь відсутня.

-Так, а що? – Адель їла свій обід і дивилась в телефон, мрійливо гортаючи стрічку Інстаграму.

-Я тобі тут тобі душу відкриваю, а ти сидиш в телефоні. Кажи що трапилось! – Кевін забрав у неї телефон.

-Добре, добре! Ми з Еліотом зустрічаємось. – Адель промовила цю фразу з посмішкою на вустах.

-Ооо, вітаю вас, рідненькі! Тобто ти обрала хорошого хлопця? – Кевін промовив і у відповідь почув лише тишу. Він уважно подивився на Адель і зрозумів. – Почекай, ти з ними обома?

-Ні! З Тревісом ми ще не говорили. Він взагалі десь пропав. Тому я нічого такого не роблю.

-Нічого такого? Ти цілу годину розповідаєш мені свої еротичні сни з Тревісом і цілуєшся з Еліотом! Та ти та ще хвойдочка. – Кевін саркастично махнув рукою.

-Сни нічого не значать. Це лише хаотичні картинки, які посилає нам наш мозок. Вони не несуть за собою нічого, що б мало сенс… – Адель говорила наче серйозну річ але її вуста розкривались в посмішці ширше і ширше.

-Ага, а те ,що ти ним мариш, є сенс. Не дури себе, хоча б.

Дівчина сиділа і згадувала ті декілька хвилин у комірці. Вона згадувала його очі і вони здавались такими знайомими, наче рідні. Його запальний характер був дуже близький їй. Все чого вона бажала це їхати з ним на авто, поміж скель і води, у яскравій сукні, кричати на все горло і насолоджуватись життям. А поруч у задзеркаллі Адель їхала на авто з Еліотом. У білій сукні із зібраним волоссям, вона так сильно посміхалась сонцю що її щічки боліли від напруги.

***

Після насиченої неділі, Адель сиділа за столом з батьками. За вечерею вона не промовила ні слова. Лише їла і посміхалась, вся у своїх думках. Марго і Рой дивилась на неї і шепотіли між собою.

-Ти знаєш, що з нашою донькою? – Рой запитав у своєї дружини. Він високо підняв брови і з великими очима дивився у сторону Адель.

-Здається… почекай. – Марго відпила вина і промовила.

-Адель, доню, що нового в школі?

-Та нічого, ми проходим експресіонізм. Нічого цікавого. – Адель відповіла, наче вдихнула води, і знову пірнула.

-А Кевін там що? Ти з ним зараз спілкуєшся в телефоні?

-Ні… - Адель зупинилась, відклала телефон і сховала під стіл.

-А з ким? – Марго перепитала.

-Та, мам, там з дівчинкою з групи підтримки, у нас тренування завтра…

В цей момент Марго, у себе в голові, промовила: «Ну звісно, так я тобі і повірила». Марго посміхнулась і кивнула головою. І вже у ліжку, перед сном, Рой не витримав і запитав.

-Так, що це було з нашою донькою?

-Ти дійсно не зрозумів? – Марго посміхнулась. – Вона закохана!