Не знайомий незнайомець

Яскраве, весняне сонце пробивалось скрізь напівпрозорі штори в кімнаті, а його промені лагідно обіймали обличчя Адель. Дівчина прокинулась від будильнику о 7 ранку. Посміхаючись, вона відсунула ковдру, встала з ліжка та радісно пострибала у ванну кімнату. Кожен свій день вона починала з пісні Тейлор Свіфт, та підспівуючи, йшла на кухню готувати сніданок. Десь в 13 років, її друг Кевін, дав їй послухати одну з перших пісень Тейлор, і з того дня Адель не випускала можливості слухати її пісні кожен день: коли їде до школи, вмивається та чистить зуби, снідає або лягає спати. Тейлор була не єдиною співачкою яку слухала Адель, але однією з найулюбленіших, за нею йшли Бейонсе, Селена Гомес, Брітні Спірс.

Адель їхала до школи та уявляла літні канікули, того року вони з Кевіном домовились поїхати на концентр Тейлор Свіфт, після останнього дзвоника, тому Адель була у піднятому настрої вже цілий місяць, до кінця учбових днів лишився саме він.

Десь біля входу в старшу школу Копердейлу, до неї підлітає Кевін.

-Ти бачила, що запостила Кардаш’ян? Я в житті такої великої дупи не бачив! – Кевін з відкритим ротом дивився на Адель, яка скривила обличчя, та тикав в нього екран телефону.

-І тобі добрий ранок, Кевін, так її дупа відпад.

-А я про що, клянусь, колись я стану таким популярним, що мою дупу також будуть обговорювати школярі на перервах. – Кевін та Адель йшли в кімнату відпочинку. Саме там починався їхній день, до дзвінка було десь 30 хвилин, тому у них було достатньо часу щоб обговорити новини які стались за ніч. Наче, вони перед сном не спілкувались. Це була дуже простора кімната, з великою кількістю високих рослин, з неї можна було попасти в їдальню, клас малювання, музики, а також вийти на задній двір, де черлідерки школи та баскетболісти займались тренуваннями. Скільки разів Адель не намагалась, але їй не вдавалось пройти відбір на черлідинг. Але вона змогла вибити місце в тренерстві, по одному натяку її татка, директору школи. Адель могла ставити номери та вигадувати кричалки, які всім подобались. Так як їй не вистачило сили займатись черлідингом особисто, вона пішла вище, тепер вона керує ними. Після того, як вона кинула акторський гурток, їй просто необхідно було чимось зайняти свій підлітковий адреналін.

Почався урок літератури, Адель сиділа і сумувала, цього ранку їй було найнудніше, ніж будь-коли.

-Чи може хтось прокоментувати прочитане за вихідні? – Вчитель літератури, Ніколас Філч, незграбно поправив свої вузькі окуляри та подивився на клас, його «чотири ока» пали на хлопця, що вертівся на задній парті. – Джордж, пропоную тобі почати.

-Це не чесно містер Філч, ви знаєте, що я не читав, тому чого питаєте? – Джордж розвів руками.

-Тому що, вам потрібно заробити хоч якусь гарну оцінку за рік, а це література, в ній немає нічого складного, просто вислови свою думку.

-А чому Дізаз не висловиться? Їй точно буде що сказати, чи якщо вона донька мера то її запитувати не обов’язково?

-Стули пельку, бовдур, а інакше я в неї запхаю твої шкарпетки! – Повернувся до нього Кевін і з долею сарказму відповів, розмахуючи та жестикулюючи пальцем у нього перед обличчям.

-Містер Хілл, я попрошу, тут не блошина ярмарка, це урок літератури.

-Я відповім, із задоволенням. – Адель подивилась назад на Джорджа, хитро посміхнулась і встала з місця. – Я думаю що в цій частині головна героїня не розуміє своїх емоцій, її батьки розійшлися, а друзі кинули, будучи завжди в центрі уваги вона пригнічує свої емоції, щоб не здатися слабкою. Тому вона плаче коли чує веселу пісню, бо вона нагадує про її батьків, які були разом і кохали одне одного.

-Дуже добре міс Дізаз, дякую. – Вчитель провів рукою натякаючи, що вона може сідати.

Настала перерва. Кевін та Адель пішли в бібліотеку. Це було їх улюблене місце для пліток, завдяки тому, що воно не користувалось популярністю у школярів, друзі могли побути на одинці не боючись, що хтось підслухає.

-Ти бачив його обличчя коли я відповіла? – Адель нахилилась до Кевіна.

-Бачив? Та я його засняв! Ти подивись! Так не чесно, ти навіть шансу йому не дала.

-Бідолаха, не знав що я вже читала цю книжку. Я тобі кажу Кевін, ніхто в школі не підозрює яка я зубрила, мене не питають, я згодна, але я все читаю.

-Ти була б міс чесність цієї школи. – Кевін передивлявся, на відео, дурне обличчя Джорджа. – А якщо серйозно, що він хотів?

-А, він рік тому запросив мене на осінній бал, а я відмовила. – Адель пожала плечима.

-Серйозно? Ми ж разом ходили на цей бал. – Кевін відверто здивувався, а потім його обличчя розслабилось, коли він згадав чому вона не розповіла цю історію. – Ах, точно, це було тоді коли ти мене ледь не поцілувала. Було жахливо, аж мурашки по шкірі. Брр.

-Я не знала хто ти, ти цілий рік це приховував, я думала ти закохався в мене. – Адель сміючись легенько штовхнула друга по плечу.

-Ну ти ж була такою простою та ввічливою, тобі не важливо було хто я, ти просто дружила зі мною, а ще, я здогадувався що ти в мене втріскалась і боявся сказати правду, бо боявся твого батька.

-Ахахах, серйозно? Він же сама душка. Він тобі подарував свою улюблену платівку на день народження.

-І я буду берегти її як свою цноту. – Кевін тримаючи руку на серці промовив слова і засміявся.