13

  Незабаром після цього випадку мені приснився дивний сон. Неначе стою на подвір'ї незнайомого мені міського будинку. У дворі ростуть високі акації і тополі - їхні крони виділяються на фоні нічного неба чорними розп'яттями.

  Раптом один край небосхилу починає світлішати. Сходить місяць? Та ні, он він - молодик, зачепився своїм рогом за гілку старої тополі. А горизонт розгорається все ясніше і ясніше, немовби хтось підливає у бузкову воду яскраво-червону кров.

  "Горить, - перелякано думаю я, - десь велика пожежа!"

  У цю мить за парканом лунають кроки. Дві темні постаті зупиняються недалеко від мене. Спалахує  тьмяний вогник цигарки.

 - Десь на півдні запалили, - говорить похмурий чоловічий голос.

 - Підсмажать проклятих буржуїв! - додає молодий басок його супутника.

 Мені страшно. Надворі вже ясно, як удень. Небо здається рожевим, а там, куди не досягає заграва - в дальніх кутках двору - збираються чорні тіні.

  Я  біжу у будинок, але й тут невідома сила підштовхує мене до вікна, за котрим розливається неприродно червоне світло. Стою, вчепившись руками в підвіконня, і, немов молитву, повторюю:

 - Тільки б він прийшов, Боже, тільки б він прийшов...

  Кого я чекаю - невідомо, але знаю, що від цієї людини залежить усе моє життя. Дика тривога піднімається від серця і стискає горло, зуби цокотять, якісь розпливчасті постаті кружляють перед очима у божевільному танку. Неначе крізь туман я бачу кімнату, у якій перебуваю. Старовинний комод, вузьке ліжко з розібраною постіллю, круглий столик, на якому гасова лампа і склянка з водою. На підлозі - домоткана доріжка. На стіні - дерев'яний годинник з маятником, що ритмічно рухається туди -сюди. Чомусь я не можу відірвати від нього погляду. Несподівано годинник починає відбивати час. Хрипкі, неприємні звуки змусили мене здригнутися усім тілом. Я прокидаюся.

 Повний місяць світить у вікно моєї кімнати на другому поверсі Замку. Десь унизу, певно, в кабінеті Олександра Івановича, справді б'є годинник, але його ледь чутна мелодійна  музика нічим не нагадує моторошні звуки з мого сну. Я піднімаюся з ліжка і довго стою, зіпершись на підвіконня. Ніч тиха і тепла, як для кінця осені. Легкі клапті туману здіймаються над рікою, у небі я бачу просто неймовірну кількість зірок. Деякі з них час від часу зблискують, а інші світять рівним світлом. Що вони хочуть мені сказати?  У мене перед очима досі  палає далека пожежа з мого сну. Де я це могла бачити, може, в якомусь фільмі? Відповіді немає...