Розділ 20. Аналітик

— Макс, я більше не вірю в збіги, — говорила вона тихо. — Занадто багато їх. Занадто вчасно.

— Розповідай усе по порядку, — голос Макса був зосередженим. — Я записую.

Настя глибоко вдихнула. Почала з початку.

— Конкурс. Завдання про реверсивний крен. Я зашифрувала примітку про Трасу-R. Вони мали зрозуміти, що це я.

— Так, — Макс підтвердив. — Далі?

— Юля оголосила Сергія переможцем. Але на вечірці натякнула, що куратор був вражений моїм рішенням. Чому тоді не я виграла?

— Бо конкурсу не було, — Макс відповів. — Це був тест. Тільки для тебе.

— Саме, — Настя кивнула, хоча Макс не бачив. — Потім виклик. Юля публічно кинула мені його. Фізичні тренування. Два тижні. Ніхто з класу не зрозумів навіщо.

— А ти зрозуміла?

— Тепер так, — Настя стиснула телефон. — Напарниця має бути фізично готовою. Баланс, витривалість, реакція. Усе це перевіряють на тренуваннях.

— І сьогодні аварія в лабораторії, — Макс додав. — Настю, це вже третій тест. Інтелект, фізика, реакція. Вони методично перевіряють тебе.

Настя мовчала. За вікном стемніло остаточно. Перші зірки проколювали небо.

— Сергій, — тихо сказала вона. — Він сидів поруч. Першим помітив тиск. Тягнув мене до дверей. Наче знав, що станеться.

— Бо знав, — Макс говорив упевнено. — Він організував це. Установка не могла випадково перегрітись. Це технічно неможливо.

— Але він ризикував, — Настя заперечила. — Справжня небезпека. Я обпеклась. Міг бути вибух.

— Саме тому це страшно, — Макс зітхнув. — Вони готові ризикувати. Заради тебе. Заради перевірки. Це означає, що ставки дуже високі. Якщо це був тест... то вони божевільні.

Настя подивилась на свою забинтовану руку. Біла тканина світилась у темряві.

— Менше місяця до сезону, — прошепотіла вона. — Вони відчайдушно шукають напарницю.

— Так, — Макс підтвердив. — І ти їм ідеально підходиш. Якщо пройдеш усі тести.

Настя замовкла. Думки вирували. Потім раптом:

— Макс, а що ти дізнався про Конкі? Ти казав, що збирав інформацію.

— О, — Макс ожвав. — Настю, тут багато цікавого. Зачекай, відкрию файл.

Шарудіння на тому кінці. Клацання клавіш. Потім Макс знову заговорив:

— Отже. Я спілкувався з нашим клубом, з клубами з інших міст, з людьми, які відстежують перегони. Зібрав інформацію про всіх пілотів нового сезону. Двадцять одна команда заявилась.

— Двадцять одна? — Настя здивувалась. — Це багато.

— Так. Але реально змагатимуться менше. Деякі відпадуть після перших гонок. Але ось список фаворитів.

Макс почав перераховувати. Настя слухала, записуючи в блокнот.

— Phantom і Siren. Ти їх знаєш. Надійна пара, досвідчена. Їхня перевага — стабільність. Вони майже ніколи не роблять помилок. Але швидкість не найвища.

— Так, я пам'ятаю їхнє відео, — Настя кивнула.

— Wolf і Luna. Швидкі на прямих ділянках. Але витрачають багато палива. Можуть не дотягнути до фінішу.

— Антипод і Дзеркало?

— Агресивні. Люблять бездоріжжя, ризиковані маневри. Але аварійність висока. Байк зношується швидко.

Настя записувала, серце калатало дедалі швидше.

— Хижак і Гарпія, — Макс продовжив. — Фізично сильні. Але маневреність страждає. Важкий байк, важка напарниця.

— А новачки є?

— Так. Метеор і Комета. Молоді, агресивні. Але досвіду бракує. Можуть зробити дурницю в критичний момент.

Настя дописала останнє ім'я. Подивилась на список. Двадцять одна команда. Двадцять одна пара людей, готових ризикувати життям заради швидкості.

— А Конкі? — тихо запитала вона. — Що про нього говорять?

Макс мовчав. Потім тихо:

— Конкі — загадка. Ніхто не знає, хто він. Ніхто не бачив його обличчя. Він з'явився  рік тому. Його перевага — аналітика. Він рахує все. Траєкторії, швидкість, ризики. Ніколи не йде на невиправданий ризик. Завжди стабільний.

— Але після смерті Кіри?

— Після смерті Кіри він зник, — Макс говорив обережно. — Два місяці тиші. Жодних заїздів, жодних тренувань. Усі думали, що він кинув.

— Але він подав заявку на новий сезон, — Настя додала.

— Так. Без напарниці. З позначкою «очікується».

Настя закрила очі. Пазл складався.

— Він шукає нову напарницю. І знайшов мене.

— Саме, — Макс підтвердив. — Настю, усі в гоночній спільноті говорять про нього. Чи зможе він повернутись? Чи вистачить йому сили після Кіри? Хто буде новою напарницею?

— І що вони думають?

— Більшість ставить на те, що він не витримає тиску. Що фактор Кіри зламає його. Що нова напарниця не зможе замінити стару.

Настя відчула, як щось стислося в грудях.

— А ти що думаєш?

Макс мовчав довго. Потім тихо:

— Я думаю, що він сильніший, ніж здається. І що якщо він обрав тебе — значить, бачить у тобі щось особливе.

Настя всміхнулась крізь сльози, що несподівано навернулись.

— Дякую, Макс.

— Та годі, — він засміявся. — Ми ж команда. Ти там, я тут. Але разом.

Настя витерла очі рукавом. Подивилась на список команд у блокноті. Двадцять одна пара. Двадцять одна мрія.

— Макс, а той чат, — раптом згадала вона. — Де ми публікували розрахунки. Невідомий, що надіслав завдання про Трасу-R. Він більше не виходив на зв'язок?

— Ні, — Макс зітхнув. — Повна тиша. Я перевіряв щодня. Жодних нових повідомлень.

— Чому?

— Бо він уже не потребує чату, — Макс говорив впевнено. — Настю, подумай. Чат був способом знайти тебе. Він кинув наживку — завдання. Ти клюнула — вирішила. Він зрозумів, що ти та, кого шукав. І тепер він переключився на тебе безпосередньо.

Настя завмерла.

— Через Юлю, Сергія, тести...

— Саме, — Макс підтвердив. — Він вже не потребує чату. Він має тебе. Живу, реальну, поруч. І тепер перевіряє особисто.

Настя мовчала. Серце калатало.

— Макс, мені страшно, — тихо зізналась вона.

— Знаю, — він відповів м'яко. — Настю, я хочу приїхати до тебе.