Розділ 7. Пазл складається

Настя не могла спати. Вона лежала на ліжку, дивлячись у стелю, де тіні від дерев за вікном малювали химерні візерунки в місячному світлі. Думки крутилися безупинно, одна за одною, складаючись у ланцюжок логічних припущень.

Експертне. Тестова траса НДІ. Координати в файлі.

Це не може бути збігом.

Вона підвелась, підійшла до столу, увімкнула настільну лампу й відкрила ноутбук. На екрані — файл із технічними даними траси, який надіслав незнайомець. Настя знову подивилась на цифри, на структуру, на все, що могло дати підказку.

Чому він залишив координати?

Випадковість? Помилка?

Вона похитала головою. Ні. Хтось, хто настільки ретельно склав завдання, хто перевірив кожну цифру, кожен кут — такий не робить помилок.

Значить, це навмисно.

Настя відкрила новий файл, почала записувати свої думки — так вона завжди робила, коли треба було розібратись у складному.

Версія 1: Незнайомець випадково залишив координати.
Малоймовірно. Файл складений професійно. Такі люди не роблять випадкових помилок.

Версія 2: Незнайомець навмисно залишив координати як частину тесту.
Більш вірогідно. Якщо я достатньо розумна, щоб розшифрувати систему Гаусса-Крюгера — я знайду локацію. Якщо знайду локацію — зрозумію, де він.

Версія 3: Незнайомець хоче, щоб я приїхала на трасу.
Але навіщо? Щоб зустрітись? Щоб перевірити мене наживо?

Настя відкинулась на спинку стільця, стиснувши губи. Усе це мало сенс, але водночас здавалось занадто ризикованим. Навіщо комусь розкривати локацію своєї таємної тестової траси? Якщо інформація потрапить не в ті руки — поліція, конкуренти — все може завершитись катастрофою.

Якщо тільки...

Настя нахилилась ближче до екрану.

Якщо тільки він упевнений, що ніхто, окрім справді розумної людини, не зможе розшифрувати координати.

Вона швидко відкрила пошуковик, знайшла інформацію про систему Гаусса-Крюгера. Спеціалізована геодезична система, яку використовують інженери, картографи. Не щось, що знає пересічна людина. Не щось, що можна просто загуглити й зрозуміти за п'ять хвилин.

Це фільтр, — усвідомила Настя. — Він відсіяв усіх, хто не має достатнього рівня знань. Тільки той, хто справді розуміє фізику, математику, геодезію — зможе знайти трасу.

Вона знову подивилась на файл.

А тепер питання: чи пов'язаний незнайомець із НДІ?

Логіка підказувала — так. Тестова траса НДІ. Технічні дані, складені на рівні інженера. Знання аеродинаміки, механіки, фізики руху.

Хтось із НДІ. Хтось, хто має доступ до траси. Хтось, хто їздить на перегонах.

Настя закрила очі, намагаючись зібрати всі фрагменти докупи.

Серце калатало дедалі швидше. Це все починало складатись у цілісну картину. Але одне питання залишалось без відповіді.

Настя потерла скроні. Занадто багато припущень, замало фактів.

Вона глянула на годинник. Третя ночі. Телефон лежав на столі, екран темний. Вона взяла його, подивилась на контакт Макса.

Він напевно спить. Але...

Настя натиснула «виклик».

Гудки. Один. Два. Три.

— Алло? — сонний голос Макса пролунав у трубці.

— Макс, вибач, що буджу, — Настя говорила швидко, нервово. — Але мені треба з тобою поговорити. Зараз.

Пауза. Потім Макс, уже трохи більш пробуджений:

— Настю, третя ночі...

— Я знаю! Але це важливо. Дуже важливо.

Вона чула, як він зітхає, потім шарудіння — він, мабуть, сідав на ліжку.

— Добре, — нарешті сказав Макс. — Говори. Що сталося?

— Координати, — Настя почала. — Ті, що ти знайшов у файлі. Ти сказав, що це може бути помилка незнайомця. Але я думаю інакше.

— Інакше? — Макс уже звучав зацікавлено.

— Це не помилка. Це частина тесту, — Настя говорила впевнено. — Макс, подумай. Хтось, хто настільки ретельно склав завдання, хто перевірив кожну цифру — такий не залишає координати випадково. Він зробив це навмисно.

Макс мовчав, обробляючи інформацію.

— Продовжуй, — нарешті сказав він.

— Система Гаусса-Крюгера — це не щось загальновідоме, — Настя продовжила. — Це спеціалізована система, яку знають інженери, геодезисти, фізики. Пересічна людина навіть не зрозуміє, що це таке. А це означає...

— ...що він залишив координати як фільтр, — закінчив Макс, голос став схвильованим. — Тільки той, хто достатньо розумний, зможе їх розшифрувати!

— Саме так! — Настя аж підскочила на стільці. — І якщо хтось розшифрує — він знайде трасу. А якщо знайде трасу — зрозуміє, де незнайомець.

— І тоді незнайомець зрозуміє, що ця людина варта уваги, — тихо додав Макс. — Настю, це геніально. Це як... як пастка. Але не зла пастка, а тест. Він перевіряє, чи достатньо ми розумні, щоб знайти його.

— Так, — Настя кивнула, хоча Макс її не бачив. — І тепер питання: хто він?

— Хтось із НДІ, — Макс говорив упевнено. — Треба мати доступ до тестової траси. Знати її конфігурацію. Мати технічні дані. Це не може бути хтось сторонній.

— Я теж так думаю, — Настя глибоко вдихнула. — Макс, працівники НДІ — це інженери, фізики, математики. Вони добре знають аеродинаміку, механіку, усе, що потрібно для перегонів. Хтось із них...

— ...їздить на перегонах, — Макс закінчив думку Насті.

Настя завмерла. Вона ще не говорила Максу про Андрія, про жест, про свої підозри. Це були лише здогади, нічим не підтверджені.

— Можливо, — обережно сказала вона. — Або хтось, хто пов'язаний із пілотом.

— Саме, — Настя кивнула. — І якщо незнайомець пов'язаний із пілотом — це означає, що вони шукають когось конкретного. Напарницю.

Тиша. Довга, важка тиша.

— Настю, — голос Макса став серйозним. — Ти розумієш, що це означає?

— Що?

— Що він шукає тебе. Точніше, когось такого, як ти. І ти йому ідеально підходиш.