Частина сьома

Завжди мене цікавило, як це - відчувати глибоке розчарування в людині, яку ти безмежно кохаєш. Це досвід, що пронизує тебе наскрізь, як гострий лід, що розриває серце на шматки. Це випробування, що перевертає твій світ з ніг на голову, змушуючи тебе перебудовувати своє розуміння любові та довіри.

В цей період життя, в тебе виникають внутрішні та емоційні конфлікти, які можуть бути такими ж болісними та складними. Ти борешся зі своїми почуттями, намагаючись зрозуміти, як могла статися така зрада. Ти аналізуєш кожен момент, кожне слово, кожний погляд, намагаючись знайти відповіді.

Але найважче в цьому всьому - це не знайти відповіді, а навчитися жити з питаннями.

17 вересня, 2019

В п'ятницю Вівіан повернулася до Атланти, сказавши мені, що через батьків, але насправді була інша причина. Її хлопець - Стівен, розкрив частину інформації про Майкла, яка була далеко від приємної. Для того, щоб розібратися у всьому, вони скликали всю компанію і Картера.

Зустріч відбулася в тихому місці, подалі від сторонніх очей та вух. Перед приходом Майкла всі були стривожені, на нервах.

— Я не можу в це повірити, ви серйозно? – невдоволено почав один з присутніх. — Тобто, Майкл, дійсно проміняв нас на якусь дівку, та ще й на Лауру Флетчер?

Всі присутні лише кивнули та продовжили говорити. Коли прийшов Майкл, всі затихли, очікуючи чогось.

— Ого, всім привіт! – він підійшов до кожного, щоб потиснути руку або обійняти, але всі наче ігнорували його, крім Генрі - лідера компанії.

— Ви чого? Захворіли? – знову звернувся до всіх Майкл.

— Ти думаєш нам до жартів? Ми все знаємо, ти дійсно йолоп! – грубо почав Стівен, він був перший, хто заговорив, йому особисто було досить боляче. Адже він знає Майкла майже все життя.

Після нього ще деякі почали завалювати питання Майкла. Щось на кшталт: "Ти дійсно дружив зі мною, бо я був корисним для тебе?", "Ти посміхався мені, а за спиною говорив, що я невдаха?", "Ти дійсно ненавидів мене, за те що в мене є речі, яких в тебе нема?"

Напруга зростала, всі хотіли дізнатися правду, але Майкл мовчав. По його обличчю можна було прочитати, що він збентежений. Якщо він відповідав, то відповіді були нечіткі, навіть дурні. У всій цій метушні, Вівіан запитала Майкла, чому він так вчинив зі мною, а у відповідь лише мовчання. А коли мова зайшла про його дівчину, він розізлився, а в інших випадках показував свою байдужість й апатію до інших.

Кожному з них Майкл був дорогий, ніхто не хотів йти проти нього, навпаки хотіли допомогти. Навіть після того, як він сам їх зрадив. Натомість у свій адрес вони отримали гидкі слова з вуст їхнього друга. Під кінець всі запитали в Майкла:

— Вибирай, або ми, твої друзі, або дівчина, яку ти звеш своєю!

На це Майкл відреагував обурено, ледве стримуючи свою емоції, відповів, що обирає Лауру. Почувши це, Стівен відповів:

— Ну тоді, прощай, йди, але коли повернешся, не чекай, що ми будемо раді тобі..

Так компанія друзів, які були знайомі більш ніж 6 років, розпалася. Кожен її член пішов своєю дорогою, іноді вони спілкувалися, навіть бачились, але вже не як раніше.

20 вересня, 2019

Почувши цю історію від Вівіан, мені захотілося плакати, кричати. Я не могла повірити, що все так склалося. Невже все настільки погано?

— Я зрозуміла, а хто така Лаура Флетчер? – в моєму голосі відчувалося тремтіння. Мені було цікаво, хто міг сподобатися Майклу.

— Лаура - це дівчина, яку знає весь Конлі. Багато хто говорить, що вона не та, за кого себе видає. На перший погляд вона здається доброю, милою, приємною, але згодом вона показує своє справжнє обличчя, – Вівіан говорила так, ніби знала щось ще.

— Вона - вовк в овечій шерсті, нічого особливого, – сказала я, але щось всередині мене не давало спокою.

— Знаєш, краще тобі забути Майкла, він не той, хто тобі потрібен, ти ж сама це розумієш, – вона знала, що це не допоможе мені, але рано чи пізно я б забула його."

1 жовтня, 2019

В останні дні, я відчувала себе некомфортно. Навчання стало важким тягарем, а мої думки були зосереджені лише на ньому. Я не могла зрозуміти, чому він не повідомив мені відразу, що є інша дівчина. Ця думка гнітила мене зсередини, що негативно вплинуло на мій сон та апетит.

Я не могла зосередитися на речах, які мені подобалися. Фільми та серіали стали нудними, а музика здавалася лише марнуванням часу.

Не знаючи чому, одного дня, я взяла телефон в руки, увійшла в соціальні мережі через інший аккаунт і написала йому: "Привіт, це Емілі. Я просто хочу знати, навіщо ти це зробив? Чому ти обдурив всіх, включаючи мене?"

Побачивши відповідь, я відразу ж пошкодувала, що зробила це, але було вже пізно. Ці слова вдарили мене, як удар ножем у серце. Я відчула, як у мене стиснулося в горлі, а сльози залили очі. Не могла повірити, що це відбувається насправді.

Я почала задихатися. Моє серце билося з шаленою швидкістю. Відчувала, наче втрачаю свідомість. Я схопилася за стіну, щоб не впасти. Намагалася дихати, але повітря не надходило в легені.

Це була панічна атака.

Я ніколи раніше не відчувала нічого подібного. Мене охопила паніка, я не знала, що робити. Я закричала на весь голос, сподіваючись, що хтось мене почує. На щастя, моя подруга Вівіан була поруч. Вона почула мій крик і прибігла до мене. Вона допомогла мені сісти на диван, який був в кімнаті поряд з кулером, і подала мені чашу з водою.

— Емі, що сталося, ти в порядку? Все гаразд, я поруч! – схвильована подруга дивилася на мене, вперше такими стривоженими очима.

Я не розповідала їй, що саме сталося, але пообіцяла, що все буде добре зі мною. Це була брехня!