Розділ 7

Секунди розтягнулись на хвилину, коли нарешті єдиним, що я змогла видати з себе, стало:

– Життя навчило мене відповідати за себе. – Ковтнувши повітря, я тихо запитала: – А ти як думаєш?

Чоловік глянув мені в очі й тихо відповів:

– На мою думку, людей формує пережитий досвід. І оскільки кожного дня ми отримуємо новий досвід, то так, думаю, ми здатні до змін. Залежить від того, які висновки виносити з цього досвіду. 

Я закусила губу, обдумуючи його слова. Даміан мовчав, без слів розуміючи, що мені потрібен цей час. Чоловік обіймав мене, водив великим пальцем по моєму плечу, ніби заспокоюючи, а його слова вчепилися в мої думки й не бажали відпускати. 

Людей формує пережитий досвід?

Що сформувало мої погляди?

Звісно, моя родина. Тато, який регулярно зраджував маму, зневажав її, а вона все намагалася зліпити з їхнього шлюбу сімʼю. Я дуже люблю її, проте навіть згадувати боляче, як вона цілувала його в губи, як з усіх сил удавала, ніби не бачила, як він щойно на вечірці цілував мою хрещену в неї перед носом… І як тато після цього просто махнув на маму і всі її зусилля. І навіть зараз він, одружений з хрещеною, знаходили час посміятися з моєї матері та її мʼякотілості. І мама, котра так і не змирилася з його втратою й не могла побудувати міцних стосунків. 

Думаючи про це, я відчула, як сльози підступають до очей. Підвела погляд до стелі, щосили намагаючись не заплакати. 

– Мені не можна було розраховувати навіть на батьків, тоді як говорити про чужих людей?

– Чому ти не могла розраховувати на них? – в голосі Даміана звучала щира небайдужість. Емоція, котру я відкрила йому лише з нашими домовленостями. 

Вже тут я усвідомила, що точно скажу чоловікові про вагітність. Тому що йому небайдуже. 

Тому, що мені небайдуже. 

– Бо вони були надто зайняті собою і своїми проблемами, й ніколи не ставили мене в пріоритет. 

– Ти не заслужила на таке ставлення, – мовив тихо Даміан, й поцілував мене в маківку, все так само міцно обіймаючи.

І саме тут я нарешті усвідомила.