Розділ 5

– Все в порядку, в порядку, – повторила я, коли Даміан простягнув мені ще одну склянку води. – Просто почуваюсь недобре.

Це не була цілковита брехня. Мені було недобре через новину про власний стан. Недобре, бо, кожен раз дивлячись на Даміана, я відчувала щось, що також впливало на мій стан, проте ніяк не могла розібрати цієї емоції. Можливо, це також через Макса, який викликав легке роздратування і до того, як бовкнув про зраду, ніби порушуючи наш простір. 

А як сказав про зраду, щось у мені перевернулось. Не розумію, чому. Я знала, що люди зраджують. Гарно засвоїла цей урок ще в дитинстві. Довіри немає. Тебе завжди кинуть, залишать наодинці з проблемами й страхами, тому ліпше, що ти можеш зробити, це навчитися не залежати ні від кого якомога раніше.

Тоді чому я так шокована зараз? 

Чому заспокоююсь, лише зустрічаючи погляд Даміана? 

– Чому? Що сталося? – тихо запитав він, а я хитнула головою, відпиваючи ще води. Я не готова говорити при свідках, ще й коли голова ніби в тумані. 

– Думаю, просто не прокинулася ще до кінця, – збрехала я, краєм ока бачачи, як Макс червоніє. Впевнена, йому не було легко зізнатися в зраді, а тут я зі своєю виставою присоромила хлопця ще сильніше.

– То як так вийшло? – запитала, намагаючись змістити фокус уваги назад на хлопця.

Макс знизав плечима.

– Мені сподобалася інша дівчина і я… Просто спілкувався з нею. Мені подобалося це почуття новизни, чи щось таке. Подобалося мати якийсь такий секретик чи простір подалі від Марʼяни, і я… Навіть не помітив, як це трапилося, а усвідомив… – хлопець замовчав на половині речення, дивлячись на власні руки з таким болем в очах, що мені стало ніяково. Він додав пошепки: – Коли стало пізно. Не знаю, що робити. Я порвав з тією дівчиною, але кожного разу, коли бачу Марʼяну, все в мені поривається сказати їй. Зізнатися, обійняти її і не відпускати. Але я боюсь. Боюсь, бо прекрасно знаю, що можу втратити її. Не знаю, чи зможе вона простити мені. 

Він подивився на нас, однак мені точно було нічого йому сказати. 

Ліпше не мати стосунків, ніж мати цей біль від зради. 

Але звісно ж, Даміан мав, що сказати. Та найбільше мене потрясли його слова:

– Я зраджував. Ти знаєш цю історію, з Яною і Сесилією. 

Я нагострила вуха, бо хіба чула про колишню Даміана, Сесилію, і майже нічого не знала про Яну, проте мені без сумніву було дуже цікаво дізнатися про Даміана щось таке. А ще цікаво, як він дійшов до зради і чому.

– Думаю, це не можна порівнювати. Ти ж не збирався одружуватися з Сесилією, – бовкнув Макс, та з виразу обличчя Даміана було помітно, що хлопець глибоко помилився.

– Після певного моменту, – стримано відповів чоловік, а я дивилася в склянку, намагаючись зрозуміти значення цих слів.

Можливо, ідея сказати йому про вагітність не найліпша. Він же недаремно запропонував домовленості в такому вигляді, в якому вони успішно працювали вже тривалий час.  Зі своїми турботами я зовсім забула, що це вигідно не лише мені.