9

Не звертаючи уваги на несмішливі погляди сільської молоді, Петро та Олена весь вечір протанцювали в клубі. Під час повільних композицій Петро ніжно пригортав до себе жінку, а Олена довірливо обвивала його шию своїми руками. Вдихаючи аромат її м'якого волосся, Петро з задоволенням зазначив, що відчуває такі приємні відчуття, яких він не відчував вже кілька років.

Поверталися вони вже пізно вночі. Стало ще холодніше, тому всю дорогу Петро, не випускав жінку зі своїх обіймів, захищаючи її від вітру і вогкості, Неподалік свого будинку Олена, пильно дивлячись в очі чоловік чини, подякувала:

– Настав час прощатися. Дякую за незабутній вечір, Петре…

Він хотів, було щось відповісти, але несподівано для самого себе притиснув до себе і міцно припав до її таких спокусливих вуст.

Олена зробила спробу випручатися, але, через кілька секунд, відповіла йому взаємністю. І ось вже їх губи злилися в казково-прекрасній симфонії ніжності, задоволення, пристрасті.

Під час цього поцілунку Петра раптом осяйнуло. Він несподівано зрозумів все те, що безладними обривками думок не давало йому спокою все це час. Фрагменти думок, почуттів і емоцій раптово склалися в одну цілісну і ясну картину. Він догадався про причини своїх нескінчених непорозумінь з дружиною.

Все своє сімейне життя він, не знаючи втоми, працював тільки для того, щоб створити власне сімейне вогнище. Маленьке, затишне гніздечко, де б його терпляче чекала любляча дружина, діти, де б він був щасливий і безтурботний, відпочиваючи після напруженого трудового дня. На жаль, досягти цього з дружиною у них не вийшло. Сильна, вольова, впевнена в собі, вона ніколи не прагнула стати турботливою дружиною і господинею, берегинею їх сімейного вогнища. Навіть не спробувала пожертвувати часткою своєї незалежності заради нього, заради сім'ї. Ну а зрада стала просто закономірним фіналом цього шлюбу.

Зустрівши Олену, він відчув в ній якусь беззахисність, лагідність. Йому хотілося захистити цю побиту життям жінку, оберігати її від всіх неприємностей, і по чомусь йому здавалося, що вона здатна дати йому те, що не змогла і не захотіла дати дружина. Йому дуже подобалася Олена, жінка, яка змогла приглушити біль, подарувати давно забуті приємні емоції, дала можливість відчути себе сильним, потрібним, впевненим у собі чоловіком. Петро дуже сподівався на те, що і він не байдужий Олені.