Є люди, яких ми не помічаємо. Вони проходять повз нас, не залишаючи навіть відблиску на нашому обличчі. А є такі, які навіть за дуже маленький час глибоко засідають у наших думках.
Є люди, про яких ми не згадуємо роками. Або не хочемо, або нема що згадати. А є ті, спогади про яких ми леліємо.
Є люди, від яких найдорогоцінніші речі нам в тягар. А є ті, від яких десяток пожовтілих аркушів із звичайного шкільного зошита є нам дорогими і які ми не в силі викинути.
Є люди, які ніяк на нас не вплинули, а є ті, завдяки яким ми стаємо кращими, успішними, доказуючи їм, що ми можемо… Вони наша рушійна сила, що штовхає нас до удосконалення.
Кожен з нас хоч раз в житті ставив собі питання:
І тих «якби» сотні, тисячі… Ніхто не знає було б то на краще, а, може, кожен день був би випробуванням. Кожне наше рішення впливає на наше майбутнє. Ми обираємо його самі чи якась вища сила нами керує. Іноді ми слухаємо поради, іноді робимо по-своєму, іноді на перекір. Іноді нашими рішеннями керує любов, а іноді зло і розчарування. Іноді здається, що ось воно - Щастя – омріяне, виколисане, виліплене. Живи, радій! А приходить мить - і це Щастя розбивається на маленькі кусочки. І добре , якщо один з них залишиться в серці. Ця маленька частинка допоможе відродити, збудувати нове Щастячко, яке ми леліятимемо, і берегтимемо.
#3167 в Сучасна проза
#9223 в Любовні романи
#2194 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 08.02.2022