Слабкість

                                             Ранок.

 Я прокинулася від яскравих променів сонця, які освітлювали всю кімнату та які пробиралися до мене все ближче і ближче. Я невпевнено подивилася на годинник, вже 10, я промямлила собі під ніс:

    - Чорт, я знову запізнююся. Аїд знову буде незадоволений... Я так не хочу його засмучувати, треба швидко приводити себе в порядок і поспішати. 

Я швидко обрала собі відповідний одяг і вибігла на вулиці, щоб зловити таксі. 

- Де це таксі їде, я не можу довго чекати..

Літаючи у своїх думках, я згадувала той вечір, коли ми були з Аїдом разом.

Не попередивши його про свій візит, я приїхала до нього пізно ввечері, щоб обговорити важливі питання про роботу і графік. Ось я вже підходила до замку, як раптом мене накриває величезна хвиля панічної атаки...  Я немов застигла на місці, не могла поворухнутися, відчувала неймовірний напад тривоги, який мені не давав змогу дихати і заспокоїтися. Тіло оніміло від страху. Я намагалася зробити вдих, але вийшло щось на подобі хрипу. Я геть забула те, чого була навчена. Маленькі долоньки притиснулися до холодної кам'яної стіни, намагаючись намацати що-небудь рятівне, щоб не впасти. Спроби були марними. Я не змогла встояти.

Приходячи до тями, я не розуміла, що сталося. Раптом я побачила обличчя Аїда. Воно було блідим від страху..

Я дивилася на нього, і єдине, що читалося в моєму погляді - це був страх. Так багато страху, що можна просто захлинутися в ньому і отримати розрив серця.

Аїд потягнувся до мого чола, залишив там теплий поцілнок і вимовив зі сльозами на очах:

- Я-я... так злякався за тебе. Побачивши тебе, яка лежить на холодній, сирій землі, я не знав, що й думати, я боявся втратити тебе...

Я потягнулася до нього і міцно обійняла зі сльозами на очах, я не могла стримувати своїх емоцій. Біля нього мені стало спокійніше, я не знаю що зі мною коїться, таке у мене вперше. 

Обіймаючи його я вимовила:

- Мені так тебе не вистачало...

Я відчула тепло, яке виходило з його тіла, він обіймав мене міцніше, з усією любов'ю... Мені так не хотілося відпускати його з обіймів, а розчинитися в ньому.

Моя долоня ніжно гладила спину Аїда, яку захищала щільна тканина піджака.

Різко пішов дощ, він і завадив нашим обіймам...