Глава 1. Жахливі плани подруги

1 грудня

Анфіса

— Життя – непроста штука: не встигнеш оглянутися, як і фарба не допоможе приховати сивину, – з виглядом пошарпаної життєвими незгодами мотрони розмірковувала моя подруга Міла.

Вона промовила це таким тоном, ніби самотужки виховала з пелюшок та вивчила в інституті як мінімум чотирьох дітей. Тобто людина, яка все на світі бачила, ділиться багатим життєвим досвідом з юною студенточкою. 

Ми весело проводили вільний час у кав'ярні біля університету і святкували успішне складання заліку, на підготовку до якого витратили два тижні вільного часу. За словами всезнаючої Міли, щоб перебороти стресову ситуацію, потрібно навантажити організм калорійною їжею, а в крайніх випадках дозволяється декілька крапель алкоголю. Коли в організм потрапляє їжа, вся енергія спрямовується на її перетравлення, тож на стреси не залишиться ні місця, ні часу. Приблизно таку лекцію я прослухала перед тим, як Міла робила замовлення.

Отже, ми насолоджувалися поїданням смаколиків, паралельно плануючи проведення перших вихідних грудня. Звісно, наше мінісвяткування було безхмарним та енергійним до того моменту, як моя сусідка по кімнаті у гуртожитку ввімкнула звичну шарманку, тобто перевела розмову в потрібне їй русло.

Хоче, бачте, прилаштувати мене в надійні руки. Якщо самій вдалося підчепити на налигач пристойного кавалера, то потрібно й любу подруженьку загнати поганим віником у РАЦС із однією з підібраних кандидатур. До цього й вели усі розмови про занадто короткий термін дівочого життя.

Не збавляючи словесного потоку, Міла підсунула до себе шматок хліба з твердим наміром сконструювати багатоповерхову вежу – почергово покривала борошняний виріб ковбасою, сиром, помідорами. Перед тим, як накрити конструкцію іншим шматком хліба, подумала, і поклала зверху листок салату.

— А листок салату навіщо? – щиро здивувалася я.

— Як говорив відомий дієтолог, – дівчина багатозначно підняла палець вгору з видом терплячої виховательки дитячого садка, що розповідає діткам молодшої групи стратегію будівництва пасочок з піску, – вживання салату позитивно впливає на обмін речовин в організмі та запобігає появі лишніх сантиметрів на талії!

Ми дружно пирхнули зі сміху, однак після зникнення бутерброду, Міла повернула бесіду в звичне русло. Спочатку подруга говорила виключно про себе, змальовуючи переді мною прекрасні перспективи майбутнього сімейного життя. Але потім, її нудотні монологи ніби зажерлива гусінь, котра вподобала соковитіший листок, повільно переповзли на мене. Чесно, хай би й далі Міла мріяла, як буде вити сімейне гніздечко з коханим.

— Тепер я маю Кірюшу. Розумієш, моє життя кардинально змінилося в кращу сторону! Рекомендую і то... — дівчина не встигла договорити, як я її перервала:

— Взяти в оренду твого хлопця? – ядучий сарказм не могли приховати поспіхом добавлені ніжно-медові нотки.

Міла від подиву заплескала довгими чорними віями, які різко контрастували із золотистою шкірою. В цілому, зовнішність подруги вдало пасувала її імені. Каштанове волосся з легким рудуватим відливом плавною хвилею спускалось на тендітні плечі. Пухкі рожеві вуста згинались у доброзичливій посмішці. Маленький носик і веселі карі очі видавали її сонячну вдачу.

— Звісно, що ні, – Міла відійшла від шоку і дала чітку впевнену відповідь, – Мій хлопець нехай моїм і залишається. Рекомендую познайомитись із кандидатом, якого я тобі підшукала, – шатенка наманікюреними пальчиками потягнулась до червоно-зеленого чохла телефону.

— Ей, притримай свої занадто загребущі лапки! – прикрикнула я, зупиняючи долоню подруги.

— Фісо, тебе щось не влаштовує? – підняла смоляні брови Міла.

— Твоє вручання в моє особисте життя, – легко надавила я, – Я ціную твою дружбу і добрі помисли, але не частину пам'яті мобільного телефону, де збережені імена всіх перспективних неодружених чоловіків Європи, серед яких точно відсутнє ім’я мого коханого, – при цьому спогаді до горла підступив гіркий клубок.

— Так, – кивнула подруга, – Тобі не здається, що для майже двадцятирічної дівчини ти занадто романтична? Я не хочу, щоб мучилось та страждало своє нещасне серденько. Я бажаю тобі тільки найкращого, – ніжно говорила шатенка.

Ну й пожартувала зі мною доля, підкинувши в якості сусідки по кімнаті занадто наполегливу особу! Хоча насправді, я задоволена знайомством та не маю нічого проти такої супутниці на період навчання. Вона доволі приємна та мила особа, яка не залишить подругу в біді, однак у деяких випадках виявляє надмірну стурбованість про моє подальше життя. Міла нечасто слухає аргументовані докази у вирішенні тих чи інших питань. Вірніше, вона зовсім не дослухається до думок опонента, а продовжує твердо гнути свою лінію.

«Тобі потрібно знайти хлопця! І все! Крапка. А я якраз та людина, що допоможе тобі не заплутатися та зробити правильний вибір», - приблизно така життєва позиція Міли, якої дотримується люба подруженька протягом останнього часу.

Із занадто активного натиску я зрозуміла, що дівчина поступово відходить від стресу та починає запрягати свого коника. Тобто прагне відшукати мені кучера, який майстерно правитиме спільною каретою кохання та провезе її протягом усього життя, уміло уникаючи вибоїн. Зі слів подруги, її засобом  пересування вже керує Кірюша. Щоправда, головні віжки знаходяться у руках Міли, яка вправно править кінним транспортом, навіть лежачи на м’якеньких подушечках всередині карети.

«Так от, люба Фісо! Ми й тобі знайдемо кучера, навіть якщо ти цього не бажаєш!» - приблизно в подібне русло повертають наші спільні розмови, особливо, коли Міла перебуває в гарному настрої.

— Давай більше не будемо про це говорити, – попрохала я, – Коли ти будеш лити лікувальний бальзам обнадійливих слів на душу Кірюші і пискливих кірюшенят, я в цей час буду захищати докторську з психології.

— Фісо, ти з мене насміхаєшся, – відповіла Міла, – Добре, поки що відкладемо на потім турботу про твоє особисте життя. Офіціант несе нам ще й тістечка. Щось стрес не хоче покидати моє струнке дівоче тіло. До речі, можеш придивитись до симпатичного офіціанта, – натякнула подруга.