Beggar Man

Люк не відразу насмілився відкрити очі. Нічого не боліло, через те вирішив, що на цей раз йому насправді прийшов кінець. Трохи підняв одну повіку, зирнув потай навколо і різко сів. Поруч лежав його рюкзак, залишений під сосною. Під — ірландець присвиснув — половиною сосни. Біля рюкзака лежали "Зіппо" і зламана сигарета. Мак-Герот закусив довшу половинку. Чиркати довелося кілька разів — руки трохи тремтіли, чи то від стресу, чи то від надміру сили, яка вирувала в його крові. 

Вибух змінив не лише ландшафт. Енергія перехрестя лей-ліній тепер текла через його тіло. Люк прикидав і так, і сяк. Скидалося, що запустив ситуацію сам дракон, спробувавши напасти на нього всупереч давньому боргу. Можливо, через це комета зірвалася з орбіти, і її падіння перемкнуло джерело на нового власника, себто Люка Мак-Герота власною персоною. В крові ніби вирували тисячі бульбашок шампанського. Це було так п'янко… і лоскотно.

Ірландець пересмикнув плечима й роззирнувся. Нещодавно гола галявина була засипана товстим шаром уламків. Колишній готичний палац перетворився на подобу піраміди. Рівно посередині схила, як бойове знамено, майоріло неприродно вивернуте червоне крило, посічене в лахміття. Люк добру хвилину розглядав це видовисько, врешті викинув недопалок, втомлено потер руками обличчя і подерся по невірному схилу.

***

Мак-Герот потягся й хруснув шиєю. Сила лилася крізь нього, шуміла в крові, п'янила — аж паморочилося в голові. Він давно відвик від подібної міці, розпираючого почуття всевладності. Невже цього могло бути недостатньо?

— Драконам ніколи не буває достатньо. В цьому наша сутність.

І Драйг Гох не відривав погляду від вогнища. Відблиски танцювали на понівеченій глибокими ранами щоці. Люк теж втупився в полум'я, аби не дивитися на розпанахану гостру вилицю. Йому завжди було шкода спотвореної досконалості. Тепер, коли вузол лей-ліній змінив хазяїна, він навіть не був впевнений, що рани дракона заживуть без шрамів.

— Що ти тепер робитимеш? 

І Драйг Гох стенув плечем, здригнувся від різкого болю й поправив перев'язь, нашвидкуруч зроблену з розірваної зеленої футболки.

— Я говорив, що тримаю практику в Чесапіксі. 

— Багато уклінно вдячних клієнтів? Протримаєшся на їх поклонінні? Якого диявола ти взагалі поліз на мене? — не витримав Люк. — Це ж не тобі відбило пам'ять! Турбота за турботу, дар за дар! А ти мені винен ще з того часу, як…

— Стули нарешті пельку й забирайся.

Мак-Герот пирхнув, похитав головою й згріб рюкзак. Золоті відблиски вогню перебігли спітнілою шкірою, заграли на м'язах рук і грудей, підкреслили рельєф пресу. І Драйг Гох зглитнув, прикрив очі й знову відвернувся до багаття.

— Не так швидко. Турбота за турботу, дар за дар. Заїдь у Лос-Анджелес. 

— Якого я там забув?

— Ось там і побачиш, якого забув.

В голосі дракона промайнула тінь колишньої насмішки.

Люк взявся за гілку, збираючися переступити зрізану вибухом крону сосни, вже заніс ногу, та зупинився, подумки ляснувши себе по лобі. Гріх було не скористатися нуртуючою силою.

— Приходь в любий час, коли сили скінчаться. Поділюся, — кинув через плече і зник у проході Міжсвіттям.