Розділ 22

Покої Норелії Іттеської, просторі й вишукані, сьогодні вкотре терпіли накладення чарів проти підслуховування. Як кажуть, у палаці й стіни мають вуха! Так от з миті, коли ніжка Розелли переступила поріг, велична жінка затулила ці вуха своєю магією. Зацікавленим поглядом окинула апартаменти й саму племінницю, немов шукаючи недоліків.

— Ця зачіска не личить до твоєї сукні, — замість привітання констатувала вона й гордо пройшла до м'якого дивану, цокаючи підборами по гладенькій підлозі. Окресливши плавним рухом руки, властивим лише жінкам, ажурне дзеркало, зазирнула у його гладінь, чаруючись зображенням величної леді. Атласна сукня пастельного кольору відтіняла надмірно бліду шкіру графині, а кольє із топазів підкреслювало елегантну шию. Як завжди бездоганний образ був візитівкою сестри королеви, однієї із найвпливовіших нині жінок імперії. Розелла Ліемська могла пишатися своїм становищем у суспільстві, але навіть цього їй було мало. Буде досить саме тоді, коли Норелія стане королевою, а вона здобуде титул виховательки королеви й нарешті правитиме від власного імені, не звертаючись по допомогу до Марії. Своєму синові вона пророчила світле майбутнє, маючи на меті підготувати для нього крісло магістра вогню. Врешті Робін Орлинський не вічний, але до того часу ще далеко: Еміль поки лише дитина... Зараз слід хвилюватися лише про племінницю. Повернулася до неї, гордо присівши на диван та легким жестом запросивши Нору розміститися поруч. Віконтеса скорилася, ледь терплячи мовчазливість тітоньки. Дівчині хотілося якнайшвидше поділитися новинами та отримати схвалення.

— І що сталося з Місафір? Я чула, що відбір покинула маркіза Зерлинська… Хто вона? — тихий голос крив у собі лікуючий бальзам та руйнівну силу. Залежало від того, якою буде реакція графині на почуте. Нора гордо піднесла голову, впевнено поглянувши в очі тітоньки.

— Колишня подруга моєї милої кузини, її захисниця. Дуже гарна, розумна. Вона мала всі шанси, тьотю. Нехай відсохне мій язик, якщо збрешу, що Аврелія була головною суперницею для кожної тут. Сигізмунд нею зацікавився. Вона, певно, не сумнівалася, що отримає корону, а тому почути про зраду її найкращої подруги було так образливо. Бідолашна не очікувала, що Місафір за її спиною першою гулятиме із кронпринцом. Це настільки вразило Лію, що вона прибігла до мене скаржитися... — по-акторськи зітхнувши, Нора охайно потерла праве око й награно засмучено поглянула на зацікавлену розповіддю Розеллу. — Що сказати, тьотю? Я хотіла втішити бідолашну, коли розповіла про підлість моєї кузини. А коли випадково пригадала про те, що того дня капосна Міса хотіла кататися верхи, а мій знайомий конюх Орлен доглядає коней кронпринца, я уявлення не мала до чого це призведе. Сумна історія, ви не знаходите?

— Хм, ти робиш успіхи, — яскраво посміхнувшись, Розелла граційно кивнула головою, схвалюючи дії племінниці. Сонячні зайчики, народжені відблисками променів від дорогого каміння на тіарі графині, пострибали високими стінами покоїв віконтеси. Душа Норелії сповнилася світлом, немов у ній запалився смолоскип щастя. Ще б пак, вгодити величній тітоньці було не легко. Обдумавши почуте, графиня вирішила розщедритися на більш розширену похвалу, але не стрималася від маленької ложки дьогтю до цієї великої бочки меду: — Позбутися головної суперниці і її руками нашкодити своєму ворогові, залишившись в тіні — дуже майстерно. Я тобою пишаюся, рідна... Але! Дуже шкода, що Місафір залишається на відборі. Вона може завадити нашим планам?

— Можливо, але не думаю... — миттю відповіла дівчина. — Зараз усе ще дуже мінливе та геть незрозуміле... Хто пан, а хто пропав буде помітно вже ближче до кінця. А поки присягаюся вам, що зроблю все можливе, аби Місафір не змогла перейти нам шлях...

— Не недооцінюй суперника, — м'яко всміхнулася жінка, взявши зі срібної тарілочки чашечку зеленого чаю. Елегантно надпивши приємної на аромат та трохи терпкої на смак рідини, міледі яскраво зиркнула на чарівну співрозмовницю. — Що думаєш щодо Марель? Мій небіж попаде на гачок, чи твоя дурепа-подруга таки провалила справу?

Вкравши у Сірка очей, Нора важко зітхнула і боязно стисла плечима, намагаючись зараз не зустрічатися поглядом із тітонькою.

— Вона щось говорила про план. Була такою самовпевненою, а потім... Льодовий терор. Підозрюю, що в цьому й був її план. Певно, заплатила якомусь магу води, а тепер вдаватиме жертву. Тео захоче її обігріти, заспокоїти хоча б із добрих міркувань, по-людськи.

— Дуже дивний план. Особливо зважаючи на те, що заспокоювати і зігрівати її поспішив Антуан, — зневажливо хмикнула жінка, гордо поклавши ногу на ногу й переплівши пальці рук у замочок на своїх колінах. Нора пригнічено зітхнула. Вона була свідком того, як відносини кузена й подруги холоднішали, але уявлення не мала, яка на те причина. — Ну, та пусте! Знайдемо іншу дівчину. Головне, щоб ти перемогла на відборі!

— За це й вип'ємо! — всміхнулася чорнява віконтеса, надпивши чаю без цукру із філіжаночки в червоний горошок.

***

А в той час Місафір вимірювала свої покої кроками, нервово кидаючись від однієї стіни вітальні до іншої. Якби вона ступала по землі, то вже неодмінно зробила б стежку, а так лише трохи прим'яла ворсинки на дорогому килимі.

— І як ти не помічала їх раніше? — величаво розкинувшись на дивані, стиха запитав Марк, граючись бусиною вогню, що котилася на долоні, вимальовуючи химерні фігурки.

— Не знаю... Не звертала увагу. Але як мені тепер зустрітися з Тео? Я переконано заявляю, що раніше в коридорі було безлюдно, а тепер ці вартові в спідницях чергують нас... Як я повз них підійду до таємних дверей, брате? — гарячкувала дівчина, проклинаючи посилений контроль у коридорі.