Розділ 18

Місафір прокинулася у прекрасному гуморі. Вона навіть погодилася на те, щоб Сунле скупала її в пелюстках ейворії*, втерла у шкіру пахучі олії та підфарбувала обличчя, зробивши акцент на тонкі вуста, що нині звабливо виблискували ніжно-рожевим. Одягнувши улюблену сукню яскраво - коралового відтінку й дозволивши служниці увінчати каштанове волосся невеликим віночком, віконтеса упевнено відправилася на сніданок, аби по його завершенні відправитися у Тронну залу на одне із чергових, але дуже важливих випробувань.

Примітки автора:

*Ейворія — (не існ.) рослина, чиї квіти мають неперевершений аромат. Використовується у косметичних цілях, є невіддільною (частина/ознака) складовою майже всіх парфумів, масок та ефірних олій.

На диво, у душі красуні не було жодного натяку на страх. Всі поради принца, розставлені по поличках, сиділи на своїх місцях, а думки були в цілковитому порядку. Навіть побажання Норою успіхів не змогло зіпсувати прекрасного настрою. І якщо єдине, що хвилювало, так це були спогади розповідей дівчат про поцілунки з кронпринцом, які так невчасно поселилися в голові й заважали налаштуватися на потрібну манеру. Адже їх побачення вже завтра. А якщо він захоче цілуватися? А як же відповідати, якщо такого досвіду ще не було? На фоні інших так легко й обличчям у бруд впасти. Сором який! Сором полягав у тому, що зосередитися слід було не на цьому. Але як тільки освітлена сонцем велика зала привітно зустріла віконтесу тихим гомоном старійшин та магів, дівчина пришла до тями. Низько схилилася в реверансі, привітавши членів королівської сім'ї — усіх трьох. Дивно, що Його Величність відмовився навідувати відбір і пообіцяв прийти лише на фінал, як подейкують наречені. Втім і трьох вінценосних спостерігачів було достатньо. В ідеалі Місафір хотіла бачити лише одного принца і явно не наслідного, але королева та власний наречений теж особливо не бентежили. Переглянулася з Теодором, який безмовно зовсім щиро бажав успіхів і впевнено повернулася до свахи. Графиня Дорра сьогодні хвалилася розкішною фігурою в атласній сукні помаранчевого кольору, а на її голові був кумедний капелюшок з пір'ячком. Саме на те пір'ячко Місафір і дивилася, щоб розважитися, коли серце знову пускалося в танець і далеко не повільний.

— Перед вами слуги, Ваша Світлосте. Вам слід розподілити між ними обов'язки: тут є церемоніймейстер, кухар, конюх, покоївка та швачка. Ви можете ставити будь-які запитання, які наштовхнуть вас на думку, хто з чим вірно впорається, але крім прямих особистих питань про рід їх діяльності, — урочисто, тоном, яким оголошують про прихід королеви — не менше, повідомила шановна сваха. Місафір пригадала опис п'ятірки слуг, які вчора їй повідав Тео, і картинка збіглася. Єдине, що викликало сумнів — це два доволі кремезних чоловіки середнього зросту. Вони обоє скидалися на опис кухаря або конюха, але здогадатися хто є хто слід самостійно. Але треба розім'ятися на чомусь легшому... Що ж, побажайте успіхів!

— Церемоніймейстером може бути лише чоловік. Зараз я попрошу кожного вас оголосити про прихід Її Величності королеви... — упевнено мовила дівчина, а коли прохання було виконано легко назвала ім'я Роналя, чий голос був упевненим та чутким особливо на фоні колег. Тепер можна й розбиратися зі складнішим:

— Я хочу спитати у вас таке: скажіть, будь ласка, що моя служниця кожного вечора замовляє для мене на кухні? — пильно обвівши поглядом людей, Місафір склала руки в замочку на лінії стану та очікувала на відповідь. Питання не було прямим, отже, зауваження в членів комісії не з`явилися. Кожен зі слуг взявся відповідати, але лише один чоловік на ім'я Боб відповів вірно — чай з круасанами. Його віконтеса назвала кухарем і при тому не помилилася. Потім шукала конюха, хоч уже знала відповідь.

— Коли я жила з матір'ю у маєтку в Перламутрових горах, у мене був кінь по кличці Вітер. Я обожнювала його. Прогулянки верхом були моєю єдиною розвагою, — всміхнулася красуня, обвівши зацікавлених придворних очима. — Але якось мій Вітер захворів. У нього заболіла нога і під час однієї прогулянки він ледь не скинув мене з себе, коли я скористалася шпорами, щоб змусити його подолати бар'єр. Конюх оглянув його (коня, а не бар'єр, звісно) і одразу помітив причину. Тепер я хочу спитати у вас, шановний Крісе, шановна Джуано та Заліалло, що було з моїм конем?

Жінки намагалися щось відповісти, але лише Кріс безпомилково заявив, що під підкову у копито коня могло щось потрапити, викликаючи сильний біль при бігові. Конюх знайшовся вірно. Взялися за швачку.

— Шановні дівчата, скажіть, будь ласка, скільки потрібно ліктів шовку, щоб пошити для мене нічну сорочку з невеличкими брижами, але без шлейфа, довжиною рівно по кісточки на ногах і достатньо вільну, щоб я в ній не плуталася, але й щоб силует не просвічувався?

З двох жінок лише одна відповіла вірно — королівська швачка Заліалла. Інша, як і чоловіки, яких вже наділили професіями, уявлення не мала. Серед п'ятірки залишилася єдина Джуана, до якої віконтеса під вражене перемовляння публіки звернулася:

— Якщо все вірно, то ви повинні бути однією з найкращих покоївок палацу. Але я схильна перевіряти себе: скажіть, Джуано, скільки потрібно часу на те, щоб приготувати гостьові покої для прибулого несподівано мага.

— Зазвичай у мене йде півгодини, міледі, — стримано відповіла жінка. Тео всміхнувся кутиками вуст, спостерігаючи за дійством, але це не сховалося від погляду королеви. Після феєричного успіху в розподілі обов'язками для Місафір розіграли виставу, де вона була королевою та організовувала зустріч гостей.

— Бобе, для того, щоб святковий стіл був незрівнянний, необхідно добре постаратися, — владно повела вона, геть вжившись у роль. — Наші гості — маги різних стихій, а тому я повинна бачити на столах традиційні страви усіх народів. Я хочу, щоб всі гості сиділи за одним великим столом, як уособлення того, що всі ми — одне ціле. Не хочу ділити магів на чотири групи: ситуація й так неспокійна. Нам необхідно згуртовувати стихійників, а не сварити їх. Ви можете іти, якщо все зрозуміло. Джуано, слід підготувати покої для всіх гостей, але так, щоб їм було зручно. Апартаменти магів води повинні містити букети з фізелій — ці квіти вважаються символом їх стихії, оскільки вони квітнуть лише біля священного озера Ярсон. Магам вогню не шкодуйте канделябрів та свічок. Магам землі принесіть багато квітів, а для магів повітря виділіть ті апартаменти, в яких багато вікон: їм потрібен вітер. Не забудьте провітрити покої. І дотримуйтеся кольорів: вогонь — червоний, вода — відтінки синього, земля — зелений і повітря — білий сріблистий. Створімо атмосферу, яка нагадуватиме гостям про їх дім. Роналю, зустрічайте гостей при вході. Нехай їх супроводжують лакеї та пажі до їх покоїв... — у Місафір було багато ідей та думок, немаленька кількість яких була революційною. Її слухали, не перебиваючи. І хоч такий ентузіазм подобався не всім, було одразу зрозуміло, що віконтеса Ліемська безсумнівно проходить у наступний етап. Сигізмунд задоволено кивав їй, Тео пишався, хоч і не показував цього, а королева... За маскою привітності її почуття було важко прочитати, однак мадам Шайра знала: Її Величність остаточно розгублена.