Розділ 17

У твердженні Аврелії сенс був, а тим паче прихильність кронпринца до маркізи Зерлинської ні для кого не була таємницею ще від часу перевірки на взаємодію стихії. Адже він того вечора приділив їй найбільше часу і подарував цілих два вальси. Потім честь на перше побачення. І ось поцілунок.

Вдосталь наговорившись, дівчата направилися у свої покої кожна при своїх думках. Місафір не відчувала ревності, як інші, але непевна злість все ж народжувалася у серці. Якщо Сигізмунду так сподобалася Лія, то навіщо він давав надії їй, пояснюючи наскільки для нього дорога Інгред. Чи може він і Аврелії це казав? Варто буде уточнити й більше не вірити ніжним усмішкам кронпринца. Врешті хіба не він ще вчора цілував їй руки та чоло, пригортаючи до себе? З іншої сторони Сигізмунд — їх наречений і вибір за ним. Отже, образами нічого не доб'єшся, потрібно діяти. Питання в тому, як саме...

Наступний день був майже ідентичний попередньому. На побачення покликали Озалію, а на випробування Жаннет, Ольжію та Аврелію. Ну, а вона сама, Місафір, знову втекла через таємний прохід до принца Тео, який за ніч вигадав для них нові тренування, нові вправи та хитрощі для відточення стихії. Було важко. Віконтеса стомлювалася і неодноразово обпікалася власною стихією, коли робила помилки. В ті часи Тео міцно обнімав її, гладив волосся та заспокоював, а від того біль, здавалося, минав. Ну, або допомагали заживляючі мазі, які проникливий принц приніс з собою. Він пильно заглядав у сині очі своєї супутниці та сталево карбував слова: «Ти мусиш загартуватися у своїх стихіях. Без цього ніяк, мишенятко. Через це проходили всі великі маги, магістри та посвячені. Я просто хочу захистити тебе, віриш?». Вона вірила і мужньо терпіла, жодного разу не поскаржившись. Лише горнулася до спадкоємця всією душею, коли той обнімав її після чергового опіку. Досі Місафір вважала, що маг вогню не може обпектися, як і маг повітря не може розбитися, а маг води — втопитися. Помилялася. Адже на високому рівні володіння стихіями приходить сила, з якою новачкові важко впоратися і тоді магія може повернутися проти свого носія. І саме боротися з цим, навчитися бути собою, знати свої можливості, сильні та слабкі сторони навчав її принц. Навчав уміти приймати себе.

Того ж вечора частування з подругами повторилися, лише змінилося місце. Цього разу дівчата окупували покої Озалії, яка сама запросила їх, повернувшись із побачення. Аврелія тоді ж ділилася своїми успіхами на випробуванні, живо описуючи, що поділити слуг роботою було зовсім не легко, але ще складніше впоратися з організацією свята. Проте їй пощастило, адже подібний досвід вже був: у батьківському маєтку Лія завжди допомагала матері готувати урочисті заходи. Жаннет, яка теж отримала запрошення, ділилася й своїми переживаннями з цього приводу, а Хлоя панікувала, що знову провалить іспит і тоді вже точно покине відбір. Причини хвилюватися були, адже кожна з дівчат розуміла, що Сигізмунд не зверне на тихоню уваги навіть під час їх побачення, а тому нізащо не стане рятувати. Але зараз наречених цікавило інше — чи вдалося Озалії вразити кронпринца. Гордо закинувши голову, красуня розправила сукню, навмисно витримуючи паузу, щоб позлити суперниць. А потім з іскрами в очах стала оповідати, наскільки все було чудесно.

— Цілував тебе? — не витримала Єлен і, переглянувшись із подругами, прямо запитала в гордячки. Та блиснула переможним поглядом і щиро заявила:

— Прекраснішого поцілунку важко собі уявити!

Аврелія, яка за добу встигла уявити свою коронацію й обдумати весільний образ у найменших деталях, спалахнула обуренням. Здалося, що ще трохи, і вона не стримається — випустить кулю багаття у хвальковиту суперницю, що навмисно вдавалася до деталей, заправляючи розповідь небаченим пафосом. Єлен глузливо хмикнула. Лонда злякано зойкнула, Жаннет та Хлоя турбувалися через порушення правил, і одна лише Місафір думала геть про інше. В уяві постав образ принца Сигізмунда, який нахиляється, щоб поцілувати її. Уявлялося погано. Озалії легше, вона вже мала подібний досвід, а Місу в горах хто мав цілувати? Ведмеді, чи що? Щоправда, був у неї ліпший друг — син конюха Астор, маг повітря. Він посилав красуні багатозначні погляди, але вона й думати не могла про подібне! А що ж тепер? Якщо Сигізмунд захоче її поцілувати, як відповідати на цей поцілунок? Як взагалі люди цілуються? А може він за поцілунком обиратиме? І чого йому так кортить порушувати правила? Уф, важко то як!

Дверні половинки з глухим стукотом вдарилися, повідомляючи, що покої хтось покинув. Виринувши з власних думок, Міса розглянулася, не помітивши ніде Аврелії. Схоже її таки зачепили розповіді Озалії за живе. Вставши з місця, віконтеса Ліемська побажала дівчатам на добраніч та поспішила по слідах маркізи Зерлинської, яку знайшла у її покоях всю в сльозах.

— Іди, Місафір! Я хочу побути сама! В тебе завтра випробування, йди готуйся! — відвернувшись від подруги, з болем у голосі промовила Лія і швидкими кроками зникла в суміжній кімнаті, певно, спальні, залишивши по собі лише прекрасний аромат парфумів та мерехтіння свічок, спричинене хвилею вітру, яка шлейфом тягнулася вслід розкішній дівчині.

***

— Де ви були, міледі? Я ледь не посивіла від хвилювань! — уже вдруге за цих кілька днів накинулася на віконтесу Сунле, як тільки та постала на порозі. Місафір зітхнула і важко опустилася в крісло, стомлено відкинувши голову на м'яку оббивку.

— Приходила мадам Шайра, розпорядниця відбору. Просила передати вам, що завтра ви будете першою на випробуванні. Воно почнеться одразу після сніданку... — зупинившись навпроти господині, повідомила юнка.