Розділ 16

Ранок прийшов очікувано швидко. Як і обіцяла, Інгред з першим сонячним промінням, тільки провівши коханого чоловіка до виходу з покоїв сумним приреченим поглядом, покликала служниць, які допоможуть їй привести себе в порядок. Традиційний день для фаворитки кронпринца розпочинався зі звичних водних та косметичних процедур, після яких ретельний підбір сукні та всіх аксесуарів. У питанні краси графиня була вимогливою і не цуралася ранніх підйомів, аби більше часу приділити своїм зборам. У неї тут завжди надто багато суперниць, надто багато ненависників, які готові в кожну мить підставити підніжку. А тому вона в усьому має бути бездоганною. Вишукана сукня з рідкісного шовку яскраво-вишневого тону з глибоким декольте та маленькими рукавчиками у рясних брижах прекрасно підходила образу фатальної жінки, який намагалася підтримувати Інгред. Золотий ланцюжок з рубіновим кулончиком у формі серця — її улюблений, перший подарунок Сигізмунда з приводу сімнадцятого Дня народження, надає постаті вишуканості і водночас підкреслює високий статус дівчини у палаці. Копна чорних, мов ніч, кучерів розкішно сплелися у високу зачіску, обрамивши тендітне обличчя з двох сторін легкими вільними пасмами, що кокетливо закручувалися пружинкою. Довершила образ маленька рубінова тіара, яка увінчала голову фаворитки кронпринца. Кров'яно-червоні аксесуари, вишнева сукня... Сміливий вибір, але Інгред ніколи не приховувала, що обожнювала всі відтінки спілих ягід та заходу сонця у спеку. Можливо, розкутий зовнішній вигляд зіграв з нею злий жарт, перетворивши дівчину на головного ворога всіх жителів палацу? Хтозна... Заходила у малахітову залу гордо, впевнено окинула поглядом потенційних суперниць, змусивши добру частку з них злякано затремтіти. Інші одразу поставилися вороже. І лише одна доброзичливо посміхнулася. Хто б сумнівався. Чарівна Місафір Ліемська у сонячно-золотистій парчі переблискувала всіма барвами веселки, випромінюючи гарний настрій. Інгред не планувала підходити до неї просто з порогу, маючи на меті спершу приглянутися до загальної поведінки різних наречених, але ця космічна самовпевненість її надмірно дратувала. Невже синьоока віконтеса вирішила, що вона вже королева? Доведеться опустити дівчинці самооцінку. Величною й гордою ходою впевнено порівнялася з Місафір, зазирнувши у глибокі проникливі очі, в яких не було й натяку на жодну ворожість або ж зверхність рівно, як і на покору. Шатенка дивилася просто, беззлобно, неначе враз Інгред стала прозорою, а за її невидимим силуетом ховалось щось неймовірно цікаве, яке повелительці Ліему варто неодмінно розглянути. Чорноволоса дама у червоному неодноразово заглядала в вічі смерті і точно знала, що вони відчайдушні та насмішливі. Вона ловила на собі погляди, повні ненависті, заздрості, страху... Брат умів дивитися з ніжністю й любов'ю, Сигізмунд — пристрасно та закохано. І ніхто в її житті досі не був таким же беземоційним по відношенні до неї. Ніхто не змушував її відчути себе невидимкою. А від того вона вище підняла голову, ще наполегливіше оглянувши свою головну суперницю за серце кронпринца.

— Графине Царрійська, я рада нашому знайомству, — без тіні лукавства промовила ліемська леді й суто по-жіночому оцінила зовнішність фаворитки принца. На своє щастя, Місафір не змогла відчути ні ревнощів, ні злості. Вона навіть не шкодувала вродливу дівчину, що з такою пихою з'явилася у залі. Відколи їй був відкритий секрет про слабке місце Сигізмунда, вона вирішила не розмінюватися на дрібні емоції до кого-небудь. І вже тим паче до Інгред, яка, сама про те не уявляючи, враз стала ключовою ланкою у новому геніальному плані бездоганної синьоокої інтриганки.

Вислухавши слова віконтеси, графиня велично кивнула й окинула сумуючим поглядом решту дівчат, що з німим подивом спостерігали за дійством. Граційно підійшла до наступної у своїм власнім списку — Аврелії. Тієї, хто отримала право на перше побачення принца. Її Інгред боялася також. Розглядала маркізу з не меншою наполегливістю, як перед тим Місафір, але від того в очах нареченої загорявся вогник гніву. Небезпечна суперниця. Графиня Царрійська вмить відчула смак отрути, що витав у повітрі навколо прекрасної пишногрудої шатенки Лії. Зневажливо хмикнула, пройшовши далі, і ніхто не смів до неї заговорити, а вона не бажала казати що-небудь саме тепер. Її гра мала сенс — вона обирала ту, в чиїх очах побачить покору. Пройшла попри Хлою та Лонду, навіть не кинувши на них свого царського погляду, і зупинилася навпроти Норелії. Висока на зріст віконтеса дивилася не лише в прямому сенсу з висоти, але й проявляла енергетичну зверхність. З племінницею королеви графиня мала честь бути знайомою, а тому знала, яких підлостей варто від неї чекати. Не стала затримуватися, продовжуючи вивчати наречених. Їй варто зробити вибір: обрати одну з десяти й провести її шляхом до корони, виховати так, щоб не посміла й слова зайвого сказати. Краще усіх на цю роль підходили б Лонда, Хлоя або Ольжія, але дівчата показали найгірші результати на випробуванні, а, отже, не можна ставити все на коня, який однаково не дійде до фінішу. Кінні перегони були улюбленою розвагою красуні, а тому вона добре знала, як обрати майбутнього переможця. Керлі, Нора, Аврелія та Озалія одразу відпадали: такими командувати не будеш. Залишилося лише дві претендентки на корону: завжди весела Жаннет та цілком не зрозуміла Місафір. І до першої Інгред схилялася більше.

— Не забувайте про честь, яку вам надав Його Високість! Але й пам'ятайте, що це тернистий шлях та дуже слизький. Будьте обачними... — гордо промовила вона, засяявши вогнями у карих очах.

— Ви погрожуєте? — всміхнулася Озалія кутиками вуст.