Розділ 13

Результат перевірки на взаємодію перевершив усі очікування синьоокої красуні. В неї не просто вийшло штучно створити опік, але й провернути все так, що ні в кого не виникло сумнівів. Майже ні в кого. Перше, що зробила Місафір після того, як її оголосили офіційною претенденткою на корону, так це вистрілила переможним і насмішливим поглядом у спантеличеного Теодора. Вона собою пишалася. Сигізмунд, на щастя, не помітив жодних зв'язків між братом та новоспеченою нареченою. Зробив спробу посміхнутися і м'яко поцілував пальчики віконтеси, допомігши їй спуститися у залу. Свято продовжилося, а церемоніймейстер оголошував про вихід наступної претендентки на руку кронпринца, але не всі з присутніх могли, як раніше, щиро усміхатися.

Головному спадкоємцю Маріанії пощастило не зациклюватися на тому, що щойно сталося. Ситуацію із донькою власника Ліему він вирішив усього лише досадним випадком і забув про неї та її негативний вплив на енергетику вже тоді, коли шатенка загубилася серед численних гостей. Тео хотів уподібнитися брату й теж «загубити» з очей тепер уже чужу майбутню дружину, але вона, наче навмисно, не губилася. Варто лише обвести очима залу, повну людей, як Місафір знаходилася без жодних труднощів. Он же вона, на радощах обнімає свого близнюка, її найбільшу підтримку та опору, і весело щось розповідає. Тепер вона сміється з подругами — безлицими дівчатами з відбору. Потім танцює з Марком. Ще з кимось. І де б віконтеса не була, погляд Тео слідував за нею, наче незрима тінь. Наче ввесь світ закружляв навколо цієї кралі, а вона вмить затьмарила всіх навколишніх. Не інакше, як причарувала! Вже хто-хто, а ця може!

Коли остаточний список наречених був відомий, розпочалася розважальна програма. За традицією Сигізмунд повинен був подарувати кожній претендентці на свою руку танець, кожній приділити увагу, з кожною перемовитися хоча б кількома словами. Він втомлювався від однієї думки, що ця божевільня триватиме ще місяць.

Інгред блистіла вогнями, створеними відбиванням світла численних свічок від дорогих каменів на вишуканім корсеті її сукні, та сяяла посмішкою. І лише один кронпринц міг узріти на дні її прекрасних очей невимовну тугу. Серед безлічі людей сьогодні вона була самотньою, як ніколи. Ненависна всім, переслідувана насмішливими поглядами наречених її коханого чоловіка. А проте маску не втрачала. Вона давно готувалася до цієї битви, тому нізащо не впаде обличчям у бруд.

За ошатною величчю й писаним пафосом нинішнього дійства ховалося розуміння того, що всі члени маскараду всього лише відбувають повинність. Як і наречений, котрий вимушено терпить присутність тих, кого навряд зможе полюбити, так і наречені, які прибули на відбір за рішенням їх родичів, а не покликом серця. Звичайно, крім Місафір. А проте правил гри ніхто не скасовував, а на кону стояло надто багато. Розуміючи це, усі дівчата при сотні пар очей свідків намагалися сподобатися спадкоємцю. Ніжно посміхалися, дрібно кліпали очима та демонструвати свою благородність. Окрім Місафір. Використовували взаємодію стихій, аби за лічені миті, подаровані їм спадкоємцем, огорнути його затишком і теплом. Перше враження дуже важливе. Із сімнадцяти претенденток на корону після сьогоднішнього випробування залишилося лише десятеро, серед яких п'ять маркіз: Аврелія Зерлинська — пишногруда шатенка з фігурою «пісочні часи», Єлен Фізрельська — високоповажна й владолюбна гордячка на заздрість високого зросту та рівної постави, Керлі Харсинська — володарка світло-русявого кучерявого волосся, тонких вуст та жовтих очей, Жаннет Ніндрийська  — власниця бездоганної фігури та витонченого смаку та Хлоя Ирліандська — блондинка з великими прекрасними кучерями та блакитними очима. А також п'ять віконтес, серед яких Норелія Іттеська — впевнена в собі та своїй красі племінниця королеви, Лонда Арленська — худорлява брюнетка з яскравими коричневими очима, Ольжія Єрльська — золотоволоса красуня з ідеально-правильними рисами обличчя, на які хотілося дивитися вічність, Озалія Перлінська — ніжна й тендітна Дюймовочка, та Місафір Ліемська— витончена й загадкова німфа. Такі імена в списку учасниць відбору цього ж вечора отримає Його Величність, про цих дівчат дізнається імперія, а вони стануть найбажанішими нареченими Маріанії.

Але зараз про це ніхто не думав. Для кожної з юнок була важлива саме ця мить, яку вони витрачали на те, щоб запам'ятатися та сподобатися. Нора використала їх давнє знайомство, аби жартома нагадати кумедний випадок з дитинства і розсмішити принца. Керлі засипала Сигізмунда компліментами. Єлен так захопилася ним, що розгубила такт і патякала різні дурниці. Аврелія зробила те, про що інші навіть не мріяли — танцювала з нареченим двічі. Лонда червоніла та ніяковіла в його присутності, але робила це неймовірно мило та чарівно! Жаннет безкінечно жартувала, Ольжія практично весь час мовчала, ховаючи очі та усміхаючись, Хлоя та Озалія намагалися причарувати юнака за допомогою стихії й тому обидві старалися якомога частіше торкатися його руки. Місафір виділялася і в цьому. Не вдавалася до дівочих хитрощів, чим трохи спантеличувала. Не кокетувала. Дивилася прямо, з почуттям власної гідності. Була привітною, але занадто недосяжною. І сила її стихії діяла на енергетику спадкоємця настільки могутньо, що вже після одного танцю він поспішив утекти. А вона й не заперечувала. І цим таки запам'яталася. Суперниці підсміювалися, подруги втішали. Від очей народу не сховалося те, що кронпринц зовсім не розташований до віконтеси Ліемськоїпозитивно. А вона розуміла: потрібно всього лише ще одне заклинання... Або зілля... Або артефакт. Щось таке, що допоможе запевнити Сигізмунда в тому, що взаємодія таки є. Але поки його поведінка логічна, адже насправді їх стихії не відчули одна одну, а опік вона влаштувала штучно. В жодному разі не варто панікувати. Попереду ще стільки нових цікавих випробувань!