Розділ 5

Вечір синьою просинню вкрив збуджений насиченими подіями палац. Дрібно всіяні зорі, немов колосся на небесному полі, посилали тьмяне сяйво на Маріанію, її столицю та палац, чий силует похмуро виділявся на тлі сутінок. Насичений магією вогню, замок не знав темряви, а численні свічки та смолоскипи проганяли морок із найсамотніших коридорів та одиноких апартаментів. Яскравий серпанок місяця грайливо визирнув з-за плаксивої покірної хмари, заглянувши крізь прозоре скло високих вікон у святкову залу, де після невдалого номера все ще намагалися прийти до тями вельможні свідки втрати контролю над стихією юною претенденткою на роль королеви. Тепер уже колишньою претенденткою.

Оголосивши про невелику перерву, Її Величність стрільнула сердитим поглядом у свою вірну помічницю леді Шайру, якій ще доведеться відповідати за власну непоміркованість, адже передбачити всі непередбачувані ситуації входило до переліку обов'язків розпорядниці. Жінка винувато потупила очі, втягнула голову в плечі, похилі та стомлені, й прослідкувала за тим, аби тимчасова перерва не здалася присутнім затяжною. Келих міцного вина та розкішні десерти мали б загладити провину організаторки конкурсу. Новини про бідолашну Жаннет були на трієчку за п'ятибальною системою, однак, щоб не псувати настрою шановній комісії, вінценосній сім'ї та іншим нареченим, всю правду було благородно приховано.

Свято неодмінно продовжувалося. Його були б і раді перенести, але часу залишалося зовсім обмаль перед військовим походом Їх Високостей. Конкурс талантів був важливий саме для нареченого. Це своєрідна можливість приглянутися краще до своїх обраниць, побачити серед них гідну звання дружини, виділити бажану. Однак ті, хто добре знали Сигізмунда, легко відзначали, що старання наречених його не вражали. Втома на обличчі і якась певна вимушеність стверджували, що сьогодні спадкоємець відбуває чергову повинність. Інші ж юнаки, які мали честь знаходитися у залі, відверто насолоджувалися видовищем краси та грації, спостерігаючи за маріанійськими Афродітами.

Наступною вражати людей була черга маркізи Харсинської. Вона спокушувала відвертим вбранням, веселим танцем з мотивами народних рухів, розбризкуванням іскристих вогників та веселим не характерним для себе виразом обличчя. Саме це й змусило її головну суперницю наштовхуватися на думку, що в провалі Жаннет винна не стільки одна маркіза, скільки інша. Однак, жодних доказів проти Керлі не було та й бути не могло. По завершенні її феєричного та доволі вдалого номера, дівчина спокійно зайняла своє місце на дивані поруч з Норою, якось дивно з нею переглянувшись. І це теж не оминуло уваги Блискавичної.

— Місафір Ліемська, просимо вас, — немов знущаючись з принца Тео, який і так увесь вечір присвятив розгляданню образа своєї мишки та висліджуванню дівочих думок й емоцій, її номер був залишений на самий кінець. «На десерт», — як уточнила Інгред, якимось дивом опинившись поруч з династійцем, і тепер шепотіла йому на вухо компліменти стосовно почуття стилю й вроди тієї, хто й так зайняла всі думки. І о так — вона однозначно уявлялася солодшим за мед десертом й без сторонніх нашіптувань та нахвалювань. Схоже цієї ночі він знову не спатиме, аби не постукали ті ж еротичні сни з трагічним кінцем, від яких він уже насправді втомився. Та крім вивчення бездоганності віконтеси, принц з уважністю спостерігав за палітрою емоцій присутньої комісії, які досі не могли нахвалити блискавичну реакцію дівчини на розбурханий вогонь, її здатність до контролю чужої стихії та самовідданість. Але ще важливішими для юнака були зміни в обличчі старшого брата. А він якось помітно напружився, тільки оголосили ім'я останньої на сьогодні конкурсантки.

Є люди, яких страх перед чимось паралізує та сковує. Інших він розкриває, спонукає, штовхає на безумні вчинки. Місафір була саме такою. Задерев'янілі ноги розпрямилися лише механічно, а як вона опинилася в центрі напівтемної зали, злившись із мороком та переблискуючись зорями, вона й зовсім не пам'ятала. Нерви, натягнені до межі, немов тятива на лукові, могли урватися будь-якої миті, але вона міцно затиснула кулаки, подумки сплітаючи не потрібні зараз три стихії в тугу косичку, заховуючи їх далеко в глибину своєї душі. Скоїти помилку, захопитися танцем й видати себе, ненароком замість вогню добувши сніжинки… Саме цього неймовірно боялася віконтеса і її хвилювання рівною долею відчував Теодор, в цю мить до крові затискаючи кулаки й закусуючи зуби в нервовому напруженні. Один погляд на принца — дівчина заспокоєно видихнула, налаштовуючись на легкі мотиви. Юнак ще не бачив її номеру. Цікаво, чи сподобається... Хоча... Відповідь і так очевидна. Азарт та бажання навіки скорити такого загадкового й бажаного всіма чоловіка (на жаль, далеко не нареченого) розбуджували у глибині душі сплячих чортенят, які запалили багаття, танцюючи навколо нього власні хороводи. Іскри того багаття чітко блистіли в прекрасних потемнівших на кілька відтінків і блиснувших лукавою хитрістю очах. І тієї миті Тео вкотре прокляв бісовий відбір, відчуваючи, як ревність гострим лезом вимальовує на серці химерні фігурки. Хотілося негайно покинути крісло, в якому тримати себе доводилося силоміць, схопити шатенку за руку й негайно витягти її з зали, аби жоден із цих оцінювачів й тим паче старший брат навіть не сміли дивитися на неї — ідеальну подобу янгола.

Секунда часу, допоки чарівна мелодія не зірвалася в повітря, допомогла вимкнути зайві думки, відпустити хвилювання. Зустрівшись поглядом із Марком, який в усьому підтримував сестру, а тепер непокоївся не менше за неї, хоч і не знав про її рідкісні дари, наповнила душу спокоєм. Одна присутність близнюка вселяла впевненість у собі.

Перший акорд покликав красуню у танок, витканий з найелегантніших рухів. Напівтемна зала поглинула чарівницю, а переблискування численних свічок вималювало її стрункий силует, що жваво кружляв залою. Неначе диво, каштанове волосся палало вогняним відтінком, бурхливим каскадом спадаючи на плечі. Кожен кучер залишався чітко помітним й осяював всю постать блаженним сяйвом. Плавні покачування стегнами та легкі граційні жести руками були точним відображенням танцю небесного янгола: цнотливо, граційно та мелодійно. На кінчиках пальців концентрувалася велика сила, а в повітрі мерехтіли зорі, викликані магією красуні. Переблискування мерехтливих іскор разом з музикою набували жвавішого характеру. Тепер навколо шатенки танцювали цілі галактики, небачені зіркові системи, кружляли по своїх орбітах планети, а вона залишалася центром усього Всесвіту. Гучний та водночас дзвінкий голос злетів у повітря, набувши неймовірних спецефектів, завдяки голосистому відлунню. Місафір співала, а кожне її слово потрапляло в саму душу зачарованих слухачів. Співала про кохання й любов до імперії, прославляючи Батьківщину. І по мірі того, як змінювалася музика, вражали силою контролю неймовірне шоу вогню. Полум'я охопило постать красуні, взяло її в полон, оточивши палаючими язичками, але не затремтів голос дівчини, немов давно забута пісня була її сповіддю. Вона простягла руку з вогню, тремтливо викарбовуючи кожне слово, вражаючи силою свого пісенного таланту та неймовірної чутливості, але її погляд знову був адресований не тому принцу. І в ті миті вона навіть не задумувалася про те, щиро забувши кого повинна підкорювати. Втім небайдужих не залишилося зовсім.