Розділ 2

Розділ 2

Наступна неділя пролетіла в шаленому круговороті подій. Вибаглива панянка на ім'я Доля в очікуванні пожертви й молитов, в обмін на які могла б бути трохи милостивішою, взяла до рук калейдоскоп з найрізноманітнішими відтінками, поєднуючи їх у найхимерніших картинках, створюючи нові події та декорації.

Відмовити Марка від дурного заміру супроводжувати сестру на побаченні ніхто так і не зміг. Втім ніхто, окрім Місафір, не намагався, а тому їх мила прогулянка утрьох була хоч і чудесною, але скидалася на пародію побачення. Втім, віконт Ліемський дипломатично не встрявав у розмову, дозволяючи молодій парі познайомитися ближче, при тому слідував за близнючкою незримою тінню, оберігаючи її безпеку.

Тео знайшов довгоочікуваний спокій або хоча б його залишки, а тому зміг самовіддано присвятити себе обов'язкам. Тижня, виданого йому на підготування лицарів, мало цілковито вистачити на організацію до недовгого, але важливого походу. Та й що там готувати, якщо його особистий загін уже півроку тренується за новими впровадженнями, а король і Сигізмунд наївно вірять, що знають про кожний крок молодшого принца, від якого не очікують більшого, ніж втекти у місцевий бордель або ж на полювання. Хіба їх змусиш побачити істину про не наслідного спадкоємця? Кожен сам вирішує у що вірити.

Попри одвічну зайнятість у лицарськім корпусі, він щоденно знаходив час на особисті тренування зі своєю коханою ученицею. Хоча останніми днями вчився саме він. Вчився зупиняти цей дикий вогонь, проливний дощ, повітряні хвилі та земельні валуни, які віконтеса направляла на тимчасового суперника легким помахом руки. Чим більше вони тренувалися, тим сильнішою Блискавична ставала. Та й не лише вона. Вони обоє. Результат помічав за собою і принц. Після імпровізованої війни з неймовірно обдарованою Місафір він не знав труднощів зі звичайними магами. Тренування з ними здавалися Теодору відпочинком. Однак, ніхто не знає, чого чекати від зустрічі з демонами. І саме тому розслаблятися в жодному разі не можна.

Останні перед розлукою дні принц бажав використати по повній, а тому, коли вечір накривав Маріанію зоряним полотном кольору очей Місафір, двоє магів сходилися у битві, відточуючи свої вміння. Коли стомлені випробуваннями наречені засинали в теплих ліжечках, їх головна суперниця купалася в теплому літньому повітрі й сяючому погляді свого принца. Обличчя стихійників омивалися місячним промінням та мерехтінням численних смолоскипів, за силою вогню яких не забували спостерігати двоє чарівників. Використовували свої останні дні без залишку, а в очах Місафір раз у раз блищали сльози, коли приходило усвідомлення, що ці дні й справді можуть бути їх останніми.

У той час життя в палаці текло своєю течією. Безкінечні випробування, на яких Місафір, рівно, як і її головна суперниця Норелія, зубами вигризали собі першість. Щоденні побачення для кожної з дівчат... Усвідомлення, що вже в кінці тижня дві наречені покинуть відбір, приходило складно. Хлоя та Ольжія пішли через власну слабкодухість, Аврелія через підступ. Хто наступний? Лонда, дякуючи подрузі, отримувала високі бали й мала гарні шанси утриматися до наступного етапу відбору. Озалія та Єлен подавали гарні результати на випробуваннях. Керлі та Жаннет зуміли зацікавити кронпринца, як і певних суддів. Слабких не залишилося. Війна обіцяла бути жорстокою, а кожна мріяла про перемогу.

— Просто напасть якась! — метушившись покоями, сотню разів підряд повторювала Нора, блимаючи карими, темними від злості та страху, очима. Тиждень близився до завершення, напруга зростала. Нерви натягувалися, немов струна, до самого кінця, обіцяючи нещадно порватися. А вона так і не зуміла знешкодити Місафір. Адже при останній зустрічі з тітонькою, скуштувавши на смак похвали, так необачно пообіцяла спровадити кузину. Не виконати обіцянку означало впасти обличчям у бруд, так би мовити фігурально. Ну а насправді — в немилість Розелли Ліемської, а це ще страшніше.

— Зараз випадає гарна нагода. Принци поїдуть, Місафір залишилася б без захисту, але ж цей Марк! Він раніше ні на крок від неї не відходив, а тепер і поготів не відійде! Не здивуюся, якщо й ночуватиме десь у її покоях, щоб цілковито створити сестрі безпеку! — Керлі відносно спокійно сиділа на дивані, гаптуючи золотими нитками хустинку — оберіг для Його Високості Сигізмунда, яку подарує йому під час прощання. Її сукня кольору апельсина ідеально підкреслювала жовті очі, створюючи ефект дівчини-сонця. Зовні спокійна маркіза зосереджено вглядалася в полотно, майже не відриваючи від нього очей, але Нора добре знала, що в душі шатенка кипить, адже ця тема не менш бентежна для неї, ніж для самої віконтеси Іттеської.

— Я добре знаю Марка, можеш мені повірити. Він — наша справжня проблема, — без долі іронії або посмішки промовила дівчина, зробивши ще одне коло по ворсистім м'якім килимі. Зовсім не по-благородному заламувала руки й закатувала очі в нервовому напруженні, подумки спілкуючись із самою собою й жваво обговорюючи аргументи. Керлі старанно гаптувала, не зважаючи на химери єдиної на відборі подруги й намагаючись не заважати їй шукати виходи, адже це через її родичів тепер у них проблеми. Зупинившись і глянувши на маркізу, Нора повела далі. — Мене більше хвилює інше. Якщо моя служниця все вірно зрозуміла, то Марк щоденно перевіряє покої, одяг, їжу, всі дрібниці Місафір алестровим каменем — це артефакт, якщо пам'ятаєш, котрий тонко відчуває будь-яку отруту, навіть у найменших дозах. Обдурити його практично неможливо. Та от в Ліемі такого точно не було, адже це така рідкість. Звідки він його взяв?

— Відповідь очевидна й простіша, ніж тобі здається, — стисла плечима жовтоока, врешті піднісши погляд від шиття й глянувши на товаришку. — Добре згадай. Після падіння Місафір принц Тео дуже зацікавився тобою. Він же допитував нас обох, наче був точно упевненим, що то ми винні. На щастя, доказів не було жодних, адже на справді все зробила Аврелія. Схоже це він дав Марку артефакт. Таке враження, що Місафір подобається всім, окрім нас двох...