Ява3 де Чортеня допомогло втопити корабель

Корабель плив у морі, повільно пересуваючись (поки що) по поверхні води. 
Катав він на собі російські літаки. Ось один вже тут, відпочиває.

За кермом сидів Старшина, а на на палубі бавилися картами солдатня: Мойсей, Акакій, Гена і Гаврііл. Куди ж без горілки, яку так дуже полюбляє Чортеня?

Акакій: (до Мойсея) тю, б.ть. Довбана дамка твоя (тягне картки)

Інші засміялися

Гена перехилив чарку в рот. Мойсей закурив. 
Чортеня, що так безтурботно танцювало в повітрі, спустилося до них з хмаринки, і сіло на дах. Звісило ноги, і почав спостерігати за москалями.

Чортеня: (собі) що за люди. В таку спеку, ще й пити. Народ, який лише за горілку здатен на все. Не перестану дивуватись. Що то за біс в них сидить, зовсім не жаліє їх? Либонь, і самі покликали.

Солдатня раз за разом перехиляли чарки собі в рот.

Чортеня: і правильно. Нащо їх жаліти. Нам таких у пекло, і якнайбільше. І якнайшвидше...

Мойсей: а ну, якщо так?! (Кидає туз)

Гена: от трясця! З твоїми клятими тузами! (Забирає карти)

Інші сміються

Гаврііл: довго не граймо, ще скажуть кудись іти на працю, а ми сині.

Акакій: (з цигаркою в роті) та на яку працю, хохлів і самі можуть бомбити.

Геннадій: та ні, друже. (наливає горілку в чарку) х.хли справа серйозна. Ось, як ти гадаєш, чому ми тут? Як би не ці кляті бандерівці, неонацисти всякі, я зараз би відпочивав у себе вдома, на гамаку гойдався під вишнею. А не ось це все. (Крутить в руці чарник).

Мойсей: а я б у Мурмянськ поїхав. Хотів там з дружиною квартиру купити. Та, бачте, бандерівці народились.

Гаврііл: от раніше не було ніяких оцих бандерівців, нацистів. Були ми всі разом, був тільки радянський союз, був порядок в країні! А зараз (махає рукою, закурює) сидять на Україні нацисти, і народ став якимсь нацистким.

Акакій: Так. Я як згадаю, молодість вдома. Село! В магазині по копійці. Морозиво брав кілограмами. Хліб вісім буханок. Ще й гарячий!

Мойсей: так, дід мені розповідав. В Сибірі жив. Природа, ліси, поля. І один на всю територію. Ніхто не заважає. Сам собі хозяїн.

Геннадій: ну, товариші, висновок один: мочити клятих цих хохлів.

Інші з радістю підтвердили.

Гаврііл: (наливаючи горілки кожному в чарник) ну, тут не можна не сказати тост.

Мойсей: так

Солдатня поспіхом розбирають чарники з напоєм.

Акакій: за Мать росію.

Всі:(хором) за Мать росію.

В цей момент, небо прорізав звук ракети. На палубі заметушилися (після того, як перехилили чарник в рот)
Не довго думаючи, Чортеня плигнуло так високо, що зрівнявся з рівнем польоту ракети. 
Потім полинув назустріч, і піймав ракету двома руками. Ні, він зовсім не хотів врятувати москалів.

Тримаючи ракету двома руками, Чортеня полетіло з нею до корабля.

Акакій: Твою мать. Швидко, тікаймо!

Вони розбіглися в різні боки. 
Ракета з вихлопом влучила саме в те місце, де сиділи москалі. Корабель тонув.

(У Путіна)

В кабінеті Володимира Володимировича панувала напруга. Президент Російської Федерації перебував з нею сам на сам.
Він сидів за столом і свердлив поглядом паралельну стіну. Кімнату місцями висвітлює тьмяне світло настільної лампи, але поряд стоячі шафи беруть його на себе. За вікном ніч. Стук у вікно змусив Володимира Володимировича здригнуться. 
Чортеня просунуло своє обличчя через решітки на вікні, і показався Путіну. Той у свою чергу, відкрив йому вікно.

Чортеня: (залазить) Тож, які новини?

Чортеня пригнув на підлогу, після чого пройшов мимо президента Росії та умостився на краю стола.

Путін: Корабель. Потонув. Та що вони собі дозволяють!?

Чортеня: (прикидається) Серйозно? Той самий?

У відповідь він нічого не отримав

Чортеня: От трясця. Що вони собі дозволяють. Як посміли знищити. Та навіть у Диявола не було б такої думки, знищити такий корабель. Володимир Володимирович, ваші вороги – втілення зла, і навіть не пекла. Сьогодні корабель, а завтра що? Кремль?

Путін ходив по кімнаті туди сюди

Путін: тааак, і ніхто їх на місце не поставить. Із Заходу, я маю на увазі.

Чортеня: так, тому ви і існуєте. Ви – втілення справедливості, того вогню, який бореться за неї. Ще ніхто не міг встояти перед Росією, хоч і будували стіни. А що ті стіни, коли у Росії є мета, і владний імператор? Ні, їм однозначно не встояти перед вами. Вони ще не знають, що розбудили Ваш гнів. Те, що було до цього це була жалість.

Путін: Слухай... А договір ще в силі?

Чортеня: (робе вигляд, що не почув) що?

Путін: Ну, в сенсі, договір. Ще можна укласти?

Чортеня: (посміхається) Шановний Володимире Володимировичу, для вас можна все. Тільки я вже говорив вам, що для цього потрібно.

Путін: я згоден. Я не дозволю їм більше такого. Я відмовився спочатку. Надіявся на їхню розсудливість. Але ні. Вони показали, що не ті, на яких можна надіятись. Показали, що треба більше крові. Більше вбивств, насилля. Більше смерті. Хоч я знав це з самого початку (сідає на шкіряне крісло навпроти столу). Але якщо Росія не в силі це виконати, то який сенс її існування? Якщо вона не в силі панувати над світом, розширити свої володіння. Бути центром уваги всього світу. Навіщо таке існування?

Чортеня: справді, це не життя. Хочу вам нагадати, якщо ви оберете правильний шлях, на вас чекає всесвітня влада, імперія. Всі і скрізь про вас будуть говорити як про бога. Життя воно одне, буде прикро, якщо всі Ваші старання не відпустять мрії в реальність.