Дія 1. Ява 1

Теплий літній вітер грався з верхівками дерев. Стовбури берез стояли по пояс у воді. Пташки співали в хорі.

Тут, у великому превеликому приміщенні тимчасово перебував президент Російської Федерації Володимир Володимирович Путін. 

Путін: (охоронцю) ти вільний, можеш іти.

Лаврєнтій: Д...д...дякую, шановний наш Президент.. Я...

Путін: не на завжди. 

Лаврєнтій запнувся і сховався за двері з тієї сторони.

Володимир Володимирович сидів за столом, на якому було дуже багато смачних страв. У нас це називається надвечірок.

До паралельної стіни прибитий портрет Леніна. 

Путін: (до Леніна) я ж казав, товариш Ленін, що все буде так, як треба Росії. Я ж обіцяв, що все поверну нашій великій державі. І ніхто цьому не завадить, бо я дав слово! А дати слово Вам і стримати його - велика гідність. Я покажу заходу, хто тут головний. Може, ми і домовлялися про кордон, але у Росії немає меж! 

Ця Америка вже занадто далеко зайшла. Багато з себе уявляє. Всі як під гіпнозом забули, що існує Росія, яка в першу чергу є другом для всіх, і це з нею треба домовлятися про безпеку у світі, ні з ким іншим. От би скоріше повернути Росії ту владу, яка була колись... 

Багаття в каміні затріщало, заскрипіло, затанцювало. З-за решітки випав шматок горючого дерева, який потім перетворився на Чортеня.

Чортеня: (посміхається) 

Путін: Т...ти що? Що ти тут робиш? 

Чортеня: Мене прислали до вас на допомогу, Шановний... Президент Російської Федерації Володимир Володимирович Путін. (Поклонився) 

Путін: на яку допомогу? Мені нічия поміч не потрібна. Краще іди допоможи моїм ворогам. Якщо зможеш. 

Чортеня: Аййй, (махає рукою, і відсуває тарілки з краю стола, сідає на стіл) вони мені не цікаві. 

Путін: чому ж? 

Чортеня: Пішаки. Не мають шансів на існування. Брехуни. Вбивці. Крадії. Одним словом, звичайні люди, звичайні грішники. 

Путін мовчав

Чортеня: Шановний Володимире Володимировичу, я прекрасно бачу, як Росії насправді важко. Важко берегти мир. Важко боротися за мир, коли навколо одні "звичайні люди" і "звичайні грішники". Я знаю, як це важко. Але ваша велика держава не дає слабину ні на хвилину. В цьому є великий подвиг. (кидає в рот шматок червоної риби). Тож я, як представник світу, де грішників карають, протягую руку допомоги Росії, щоб разом з нею наказувати грішників. Бо то є сенс мого життя. І у мене є пропозиції. 

Путін: що ж (пережував їжу) Росії, коли справа стосується її самої, не важко нічого. А інакше, як би ми існували? Без опору американізації, яка вщент руйнує державу, як державу. Перетворюється на звичайнісіньку колонію якого століття? І чи існували б ми взагалі? 

Вони говорять: "ми - вільна країна, ми вільні люди" а самі добровільно протягують руки, щоб на них надягли кайдани. І хай би так, хай би самі корились кому там хочеться. Хай би, якби не Росія. (Тягне руку до тарілки з морською капустою). Росія зі своїм характером терпіти не буде зневаги. І не який ворог її не подужає, які б там не були у нього союзники, чи яких би там союзників не було в Росії. Ми самі за себе. Їм не встояти перед нами. Ми - Росія. Ми - рускіє! 

Чортеня: зрозуміло. (Кидає в рот ще шматок червоної риби). 

Над столом нависла тиша. Схоже, вона і гойдала люстру. 

Путін: Ну добре, а яка в тебе пропозиція? 

 Чортеня: Я пропоную вам, Шановний президент Російської Федерації, Володимир Володимирович Путін, 

одержати ту саму владу. Коли всі в першу чергу радились з Вами, коли всі в першу чергу домовлялися з Вами, коли всі в першу чергу зверталися по допомогу до Вас. І коли всі в першу чергу БОЯЛИСЯ Вас. Втрати у вашої держави дійсно дуже страшні, але їх можна повернути. Втрачені території повернуться, всі захочуть дружити з вашою, дійсно великою і единою державою. Америка відступить. І у світі настане порядок. 

На карті світу знову відновиться Росія в усих своїх чарах. Це - імперія.

А про таке паскудство як "декомунізація" і думати будуть боятись. Ото наскільки зміцніє, розквітне ваша влада, ваша значимість у цьому світі! Навколо звучатиме лише ваш рускій язик. Він наскільки піднесеться, що навіть іноземцям доведеться його вчити. Інакше немає милозвучнішого якика. 

Пісні. Великого імператора мають оспівувати всі! Про його чесність, справедливість, владу. Про його любов до людей мають звучати пісні з вуст кожного поважаючого себе землянина. Література... Ви читали про себе вірші? 

Путін: (негативно киває головою) 

Чортеня: ну то прочитаєте! (Тягнеться до бутилки червоного вина, наливає в бокали, один ставить біля тарілки Володимира Володимировича). 

А щодо торгівлі світу? Усі належатимуть Вам. (Перехиляє бокал в рот) всі і так належать, просто треба нагадати, що Росія - їхня годувальниця. 

Путін: цікава пропозиція... (Випиває з бокалу вино). Але яка ціна?