Розділ 8. Втеча і її наслідки

Щоб не викликати підозр, Макс і Рорі почали демонстративно зустрічатись в парках, кафе, ходити в театр. Рорі говорила родині, що намагається залишитись в гарних стосунках з колишнім нареченим. Пані Новак приймала таке рішення онуки, адже не була проти їх стосунків, все ж таки Макс здобув певний статус в Полісі і зважаючи на те, що свою сім’ю він створити не зможе, то родина Новаків усе ж таки може бути йому ближчою ніж інші родини Полісу. 

У цей час, Макс готував хетчбек до довгої дороги: замовив у Зевса підзарядку для акумулятора, приварив до криші авто кріплення для палатки і отримав назад свій рюкзак з усім начинням, поповнив їстівні запаси і деякі ліки. Він дослідив підземне сховище Полісу і знайшов місце де зберігались дрони розвідники і місце, де знаходився виїзд з Полісу для них. 

Весь час у нього було відчуття ніби його хтось веде й допомагає. Йому щастило. Все складалось легко. 

І в день втечі все складалось якнайкраще. Схвильована Рорі прийшла у зазначений час з речами, ніби їде малювати. Коханці швидко поцілувались, глянули в очі одне одному лише на мить і сіли в авто. Ламборгіні привезла їх до місця спуску в підземний тунель. Не озираючись, ніби не роблять нічого не звичного, пара зайшла у ліфт. Для стороннього ока могла скластись картина, що дівчина йде малювати закинуті шахти. Для вірогідності, Рорі говорила знайомим про бажання намалювати декілька подібних картин. 

Рука Рорі тремтіла і Макс намагався її підтримати не вербально, щось говорити було не безпечно. Вони вийшли з ліфта, пройшли коридором, завернули праворуч, потім ліворуч і вийшли в достатньо широкий коридор. Тут на них вже чекав хетчбек. 

Макс закинув речі коханої до багажника, допоміг Рорі сісти в салоні, пристебнув її, обійшов авто і сам сів за кермо. Назад вороття нема. Йому було шкода лишати Сема і свою справу, проте він вірив, що це не назавжди. Вони повернуться і відкриють усім очі.

Авто плавно рушило підземним тунелем і без перешкод виїхало за межі купола разом з іншими дронами розвідниками. Деякий час Макс скеровував авто в тому ж напрямку, в якому прямували дрони, та коли вони почали подібно віялу розїзжатись в різні боки, і сам відхилився, обравши окремий шлях.  

- Куди ми тепер? - спитала дівчина. Це були її перші слова з моменту зустрічі.

- Вперед. У нас достатньо часу на мандри. Провіант і безкінечний запас енергії для авто маємо, тож будемо просто їхати, поки не натрапимо на слід поселення.

- Це займе багато часу?

- Думаю, що так. Скоріше за все, вони десь ховаються. Але ми їх знайдемо. Я щось пригадаю. А ти в цей час, можеш замалювати цю пустелю. Це ж така можливість побачити щось подібне, чи не так?

- Так, коханий. Ти правий. Тут дивовижно. 

Ось так почалась їх подорож.