7.3

Через кілька тижнів, знервований й доведений до емоційної межі витривалості, Макс все ж таки застав Аврору вдома і не зронивши ні слова, зайшов у її квартиру.

- Максе, - тільки й змогла промовити дівчина. Що саме хотіла сказати, вона певно й сама не знала. 

- Так не може далі продовжуватись, Рорі. Ти ховаєшся від мене й ігноруєш. Чи ти вже розлюбила мене? 

- Ні, але в нас не має майбутнього, Максе. Тому нам краще перестати бачитись, - сумно сказала дівчина. Ці тижні і для неї були важкими: її надії розбились, сім’я сварила, знайомі насміхались. Вона мріяла зачинитись у квартирі чи майстерні і перевести дух, обдумати усе, заспокоїтись і пережити, та Макс не давав спокою, переслідуючи її.  

- Послухай мене, Рорі. В цій історії щось не так, я це відчуваю. 

- Про що ти?

- Про свою нібито безплідність.

- Ти думаєш, що в аналізах помилка? – підняла свій погляд дівчина і стільки жалю було в ньому, що Максові стало погано. Це не можливо, Максе. ШІ не помиляється. Особливо у такому важливому питанні.

- Послухай, - не здавався Макс і взяв кохану за руки, щоб вона точно його вислухала. Я дещо пригадав. Я жив у якомусь поселенні до того, як опинився в пустелі. Там були люди.

І перш ніж дівчина встигла б щось заперечити, він палко почав ділитись своїми роздумами про задум ШІ, що Зевс можливо, щось приховує від мешканців полісу, і що можливо, є життя за межами куполу. 

- Навіть, якщо це правда, - примирливо почала дівчина, - як це змінює нашу ситуацію?

- Ми можемо знайти це поселення і жити там разом.

- Що ти таке кажеш? - Рорі вирвала свої руки з його долонь.

- Я люблю тебе і хочу бути з тобою. Шукаю варіанти, щоб це здійснити, в той час, як ти вже змирилась і здалась. І я пропоную рішення.

- Але ж ти навіть не знаєш де знаходиться це поселення.

- Я все продумав, вір мені. 

Рорі хотіла вірити, і більш того, хотіла бути з коханим, з тим з ким в перше за життя відчула себе значущою й особливою. Без нього, вона знову стала не цікавою й не потрібною нікому. І разом з тим, дівчина розуміла, що Макс може помилятись і вони сильно ризикують. 

Він знову взяв її руки в свої долоні, відчуваючи її вагання. Макс був впевненим у своїй правоті, адже за ці два тижні, йому щоночі снились різні сни про поселення, отже воно справді існує.

- Вір мені, кохана, - тихо промовив і обійняв дівчину. Макс був готовим кинути життя в полісі, яке так високо його піднесло, щоб потім боляче вдарити. Він вірив, що вийде переможцем і колись, ще повернеться, щоб відкрити очі іншим людям. Вже уявляючи себе рятівником людства, він ділився з Рорі деталями плану втечі.

Аврора погодилась втекти з Максом, розсудивши, що в разі невдачі завжди зможе повернутись, тому є сенс ризикнути. Теплична квітка ще не знала, що під відкритим небом і вітер віє сильніше, і сонце палить гарячіше, полив не регулярний і ґрунт твердий.