Розділ 5. Дівчина зі снів

Це справді була вона, адже Макс пам'ятав кожну її рисочку. Тендітна фігурка, русяве довге волосся з м'якими локонами, воно блищало на сонці і ставало золотавим, зелені очі, що мимохідь оглянули його і зупинились вивчаючи ніби з дослідним інтересом. Вона була такою юною на вигляд. Дивно, у снах вона здавалась старшою. 

Дівчина зупинилась біля бабусі, розгладила світлу сукенку зі спідницею у вигляді дзвіночка і рукавами ліхтариками.

- Нора познайомся з Максом, впевнена ти чула про хлопця з пустелі, так це він.

- Аврора, - протягнула йому руку дівчина для вітання і зиркнула на бабусю. 

Пані Новак трохи скривилась.

Макс потис руку дівчини, зловив її погляд, зазирнув у вічі й назвав їм'я. Вона не відвела погляду, знову оглянула його обличчя та статуру, та все ж дивилась як на незнайомця.

Не бажаючи видатись безумним, Макс не ризикнув спитати Аврору чи не знає вона його. Можливо, він все ж обізнався чи Аврора має старшу сестру. Варто було познайомитись ближче, щоб перевірити власні припущення. 

- Чи можу я вас пригостити? - вирішив зіграти джентельмена, уявляючи як на його місці поводився б Сем. Його друг найбільше відповідав цьому товариству, та запрошення не отримував, нікому не потрібні не зручності й ніяковіння гостей на святі.

Дівчина зашарілась і явно готувала відмову, та всевидюща бабця її випередила, з невідомих Максу причин.

- Норо, люба, допоможи Максу обрати мої улюблені закуски, щось я втомилась від галасу, присяду біля того деревця і почекаю на вас, молодих.

Аврора, вже не кривилась й лиш зітхнувши, відправилась за Максом в сторону фуршетних столиків. Хоч спина дівчини була прямою, а хода граційною, все ж її очі були прикуті до землі, так наче вона боялась їх підняти і подивитись навкруги.

Як розговорити замкнену дівчину Макс не знав. Він звик, що в його оточенні всі були комунікабельними, впевненними й балакучими. Навіть мовчун Сем не викликав такого сум'яття. 

Мовчки вони підійшли до столика з закусками. Макс помітив, що щоки й шия дівчини палали червоним. Вона сама взяла тарілку і почала складати канапки і шматочки підсмаженого м'яса.

Швидко впоравшись, дівчина нарешті підняла погляд на Макса. Її щічки були рожевими, губки міцно стиснуті, а погляд розгубленим. 

- Ви так швидко впорались, Авроро. Що порекомендуєте мені?, - іншого способу втягнути дівчину в розмову він не придумав.

Очі дівчини розширились, та все ж, вона заговорила.

- А що ви любите? - голос був тихим, проте спокійним, без надлому.

- Я люблю гостре й смажене, - посміхнувся хлопець.

- Ви маєте такі самі смаки, як і бабуся, - в свою чергу видала напівпосмішку дівчина. Беріть цю тарілку, вам смакуватиме. А для бабусі, я ще візьму.

Вони обмінялись тарілками, і поки Аврора знову складала їжу на тарілку, Макс її розглядав і обдумував наступне питання.

- Чим займаєте свій час, Авроро. Маєте захоплення?

- О, Рорі вже місяць як отримала шкільний атестат, тож має багато, вільного від навчання, часу, - процідила з хижою посмішкою Таша. Вона підійшла безшумно і обійняла Макса за талію, ще й голову на плече поклала. 

- Привіт, Ташо, - холодно протягнула Аврора і прямо поглянула на дівчину Макса.

- Ми з Ташею відійдемо на хвилину, а потім я вас наздожену Авроро.

Макс взяв Ташу за руку і відвів у дальній кут двору.

- Я чув твою розмову з подругами, Ташо. Такий формат стосунків мені не підходить. Бажаю успіхів з Деніелом.

І не давши дівчині часу на відповідь, розгорнувся і пішов до пані Новак і її загадкової онуки. 

От тільки, якщо перша сиділа на м'якому кріслі під тим самим деревом на яке вказала і вже смакувала канапки, то другої ніде не було видно.

- Шкода, у мене були на вас з Норою матримоніальні плани, - як завжди прямо висловилась пані.

- Нора особлива дівчинка. Чиста, талановита. І я це кажу не тільки тому, що вона моя єдина онука. Хоча і це теж про щось має свідчити, - посміхнулась жінка.

- І чим, таку особливу дівчину можу зацікавити я? - підіграв Макс.

- При першій нашій зустрічі, ви нагадали мені декого з моєї юності. Я рідко помиляюсь в людях, пане Скайвокер. Нора юна й наївна, погано розбирається в людях, важко йде на контакт. Ви ж навпаки, за короткий час, оточили себе різними людьми і навіть зуміли потрапити на цю закриту вечірку. Ось тільки, ви майже не знаєте життя полісу. Тож, ви з Норою могли б допомогти один одному. І мені було б спокійніше. 

- Я почув вас, пані Новак. У ваших словах є сенс.

Максу дійсно потрібен був провідник до суспільного життя полісу. На цю роль не годились відлюдник Сем та прихвостень Іван. А ситуація з Ташею лише довела, як погано він орієнтується в тонкощах цього світу. Уроки з Кліо не підготували його до подібних нюансів. А ще хотілось розібратись з його снами про старшу копію Аврори і наближення до дівчини в цьому могло допомогти.