4.6

Макс і Таша почали зустрічатись. Приходили разом, як пара, до автоклубу, на зустрічі з компанією Деніела, на інші різні заходи. Вже більше місяця, Макс усюди з'являвся в компанії своєї дівчини. Життя з Ташею було настільке насичене різними тусовками, що часу побути наодинці не залишалось. 

Сьогодні вона привела його на барбекю до своїх батьків. 

- Доброго дня пане і пані Банковські, - чемно привітався Макс, вручаючи мамі Таши пакунок із чайної пані Рози, яку вже встиг полюбити, так само, як і Сем. 

- Пане Скайвокер, раді бачити вас у нашій оселі.

Макс сам обрав собі таке незвичне, для цього полісу, прізвище, воно здалось йому рідним та близьким. Він навіть почав вірити, що просто його згадав, а не вигадав.

- Максе, познайомся з моєю старшою сестрою Лізою, - представила Таша дівчину дуже схожу на неї: такі ж блакитні очі, гострий носик, точені вилиці, тільки старшу і волосся коротке і пряме.

- Дуже приємно, - підтримав обмін люб'язностями Макс.

- Прошу проходьте, майже всі гості вже прийшли.

На задньому подвір'ї відпочивали гості. Люди різного віку й статі, але не змінно в білому: чоловіки в шортах і футболці поло, жінки у літніх легких сукнях різного фасону й довжини. Людей було близько сорока, вони пили, спілкувались, хтось грав у крокет, хтось спостерігав за грою. Таша, разом з сестрою, приєдналась до гри, а Макс, після знайомства і вітань, став в гурті молодих хлопців.

Макс тримав лице, та внутрішньо окидав цей дім, подвір'я, родину його дівчини з певною відразою. "В полісі всі рівні, та є рівніші", - іронічно підмічав він. В той час, як більшість громадян, після дорослішання дітей мали виїхати із своїх квартир повних спогадів і перебратись в інші, в іншому районі, були сім'ї, такі як Банковські, які мали, хоч і не великі, та родинні маєтки, які передавали своїм нащадкам. Чому? Тому що члени родини займались суспільно важливими справами: були митцями, спортсменами, ораторами. 

На думку Макса, виділяти одні заняття, ніби підвищуючи їх значення і применшувати інші, такі як прогулянки, зустрічі з друзями, відвідини клубів і тому подібне, було не справедливим. Кожен вільний обирати на  що витрачати свій час, і кожен громадянин має такі ж права, як й інший. Та ці думки він поки тримав при собі, не обговорюючи навіть з філософом Семом. 

- Що готуєш на художню виставку, Марку?

- Ми з Рорі готуємо серію картин в класичному стилі. Назву й тему вирішили поки тримати в секреті.

Ось такі розмови були в цьому колі: чим займаєшся, чого досягнув і поки не почали розпитувати його самого, Макс вирішив піти.

Дім був не великим, та знайти ванну кімнату, щоб побути кілька хвилин на самоті було не легко. Він шукав усамітнення, а випадково натрапив на Ташу і її подружок. Почувши своє ім'я в розмові дівчат, Макс вирішив не видавати своєї присутності. Цікаво, що про тебе говорить твоя дівчина. 

- Таш, тиж казала що він ніякий, нащо тоді тягаєш усюди з собою, як свого хлопця?

- В сексі він ніякий, а от в усьому іншому мені підходить.

- Це в чому ж?

- Він переміг на перегонах, він має цікаву історію походження, він багатьом подобається. 

- Деніел прийняв його у своє коло. 

Таша загадково посміхнулась.

- Таш, тільки не кажи, що до сих пір плануєш створити з Деніелом сім'ю?

- Планую і створю. Я втомилась чекати поки він нагуляється. Ми сумісні. Нащо чекати ще два роки? Макс старший, хай Деніел злякається, що може мене втратити назавжди і нарешті зробить рішучий крок.

- А Макс?

- А Максу знайдуть пару в іншому полісі і всі будуть у виграші.

Поки дівчата не вийшли, Макс пішов, було гидко. Його використали найбільш огидним способом. Виникло гостре бажання піти, та шукаючи вихід він випадково знову вийшов на заднє подвір'я і побачив знайоме обличчя.

- Максе, юначе, рада вас бачити. Все ж таки не ввічливо не завітати з візитом до першої знайомої, - прищурилась жінка.

- Пані Новак, вітаю вас, - Максу довелось брати себе в руки і проявляти ввічливість. Не був певен, що ви захочите мене бачити.

- Дурниці. От зараз познайомлю вас зі своєю онукою, - і поважна пані почала швидко обертатись, а потім, вочевидь знайшовши ту кого шукала, покликала, - Норо йдино сюди, дівчинко. 

Макс не бажав нових знайомств, та пані Новак йому подобалась своєю щирістю та безпосередністю. Він перевів погляд в сторону онуки своєї знайомої і завмер. До них наближалась вона, дівчина з його пустельних снів.