4.3

Сем Бейкер рідко виходив за межі їх комплексу, проте було одне місце в яке він все ж погодився прогулятись з Максом.

- Чайна в пенсіонерському кварталі? Сем, це справді твоє улюблене місце? - дивувався Макс. Незвідано, та йому подобався цей мовчун, який сьогодні вдягнув костюм трійку.

Сем сором'язливо посміхнувся і пожав плечима.

Проїхавши в електрокарі в інший кінець полісу, чоловіки зупинились перед невеличкою світлою будівлею біля якої був сквер з фруктовими деревами.

- Кожного тижня квітне новий сорт, - зазначив Сем, - сьогодні мої улюблені вишні.

В середині стояли м'які диванчики й невеликі дерев'яні столики. Великі вікна були в обрамленні легких світлих фіранок, на викрашених в молочний колір стінах висіли картини з зображенням різних пейзажів. 

- Доброго дня, Семе, ви якраз встигли на англійське чаювання, - привітала його жіночка в роках.

- Пані Роуз, хочу вас познайомити зі своїм приятелем Максом. Макс, ця чарівна леді - власниця цієї чайної. 

- Дуже приємно, пані, у вас вельми затишно.

- Який приємний молодий чоловік, - з доброю посмішкою сказала сива жіночка. Чекайте, зараз Полі вас пригостить. Полі це моя онука.

- В чайній пані Роуз до гостей дрони не виїзжають, тут цінують автентику.

Чоловіки обрали столик біля відчиненого вікна з виглядом на квітучі дерева. Поки Макс перевіряв на смарт годиннику, чи відповіла Таша на його повідомлення, до них вийшла гарна тридцятирічна жінка, яка котила їх замовлення на таці з коліщатками. Полі виставила фарфоровий чайничок, чашки на блюдцях, маленький глечик з молоком, цукорницю, щипці для цукру, чайні ложечки і все з одного сервізу - білого з маленькими квітками бузкового кольору. Також на тарілочках з такого ж сервізу були викладені сендвічі, тости з джемом, масло, бісквіти, тортики, тістечка, печиво. 

- Не забагато? - здивувався Макс, все ж ненажерливість не заохочувалась в полісі.

- Ніхто не змушує тебе їсти все, обери, що до вподоби. 

Коли Полі залишила їх на одинці, Макс звернувся до Сема, який як раз щедро намазував тост маслом. 

- Вперше бачу місце де працюють люди.

- Кожен живе своє життя, як забажає, - потис плечима співрозмовник. Ми живемо в чудовому світі можливостей. Якщо раніше люди працювали, щоб заробляти гроші на життя, то зараз, можуть це робити задля задоволення. Чи присвятити своє життя творчості, спорту чи гедонізму, - підморгнув Сем і вкусив шматок тоста. 

- І чому присвятив своє життя ти?

- Насолоді, комфорту і трохи філософії.

- Напевно, це і мій шлях. 

- Ні, Максе. Ти шукаєш вражень, і дуже скоро ти зрозумієш, що найінтенсивніші емоції дарують екстримальні й негативні враження. Я ж прагну до спокою. Моє місце в глядацькому залі в той час, як ти прагнеш на сцену.

Макс відкусив шматок сандвіча і запив його чаєм, вийшло це у нього не так вишукано, як це робив Сем.