3.2

Макс сидів за барною стійкою на нульовому поверсі Піраміди (креативна назва театру) і пив якусь алкогольну рідину бурштинового кольору, яку порадив "бармен" - галограма на стійці. 

Вечір був паскудним. І навіть складно визначити, що було гіршим: сидіти три години в напівтемряві, слухаючи історію про невідому країну, історію, проблему несправжніх людей, яка його не чіпляла, бо тут би зі своїм життям розібратись; виходити на антракти в загальну залу з незнайомцями, яким нема до тебе жодного діла й інтересу; чи сидіти тут, бо це проведення часу також зазначено в запрошенні. 

Сидячи в своїх апартаментах він хоча б мав можливість самостійно обирати дозвілля. А ще не відчував себе такою нікчемою.

Люди сиділи за столиками і жваво обговорювали свої теми, коли, з дальнього кута зали, вийшли два чоловіки поважного віку, за якими слідували дрони тієї ж моделі, що і його р2д2.

- Мартіні, - 70-річна жінка зробила замовлення і легко забралась на барний стільчик. Вона була роздратована, оглянувши присутніх, фиркнула і відвернулась. Дрон подав їй напій у коктейльному келиху.

Дама зробила невеликий ковток прозорої рідини і трохи заспокоїлась. Оглянула свою довгу вечірню сукню, на якій була яскраво червона пляма.

- От старі бовдури, - знову обурилась жінка. 

Вона оглянула стійку ніби щось шукала. Макс припустив, що шукає вона серветки, тож подав дамі саме їх, адже вони були з його боку.

- Дякую, юначе.

Жінка промокнула пляму, та це не дуже допомогло.

- Один з тих йолопів мій чоловік, - не втрималась жінка. Для нього тема війни, як червона ганчірка. Зовсім глузд втрачає. От скажіть, юначе, пройшло більше сорока років, як не має ні США, ні КНР, ні прости господи Росії, яка все це почала, ні демократів, ні автократів. Не має жодного уряду. А ці старі півні ніяк не заспокоються. Ну яка вже різниця, хто запустив Жиронг? Нащо через це сперечатись, порушуючи спокій громадськості. У мого старого вже п'яте порушення. Знову змусять курси емоційної рівноваги проходити, а мені його вдома весь день терпіти. 

І вона одним ковтком допила напій.

- Повтори, - звернулась жінка до галограми бармена.

У цей же час смарт годинник жінки завібрував.

- От жеж, клята Гігея і її приписи. Мені 73 роки, а я сама не ладна прийняти рішення щодо алкоголю. Добре, бокал червоного, для тиску.

І жінка підморгнула Максу. 

Така відверта увага, після трьох годин ігнорування, дезорієнтували.

- Олександра. А як ваше ім'я юначе? Чи ви прихильник нової етики?

- Макс. Моє ім'я Макс. А що таке нова етика?

- А то це ти той невідомий пустельник, якого не має в базі даних?

Макс лише кивнув у знак згоди.

- Про тебе говорили в новинах кілька місяців тому. Нова етика, юначе, це коли ти не нав'язуєшся сторонній незнайомій людині, - хитро посміхнулась жінка. Ти не звертаєшся до людини, поки вас не познайомлять спільні знайомі. Таким чином, на думку Зевса, люди захищені від безтактності, нахабства і порушення особистих кордонів.

- Але я нікого не знаю і ніхто не знає мене.

- Патова ситуація, еге ж, - хіхікнула ця жіночка. Вона вже трохи охмеліла. 

- Я в юності захоплювалась романами про Вікторіанську епоху, там така ж дурня була. Так що ш.і. нічого нового не придумав. Та він і не може створювати нове, все ж таки креативність це суто людська якість. І ви не праві, юначе, тепер ви маєте одну знайому - це Олександра Новак.