2.3

Свідомість поверталась поступово, ніби прокидаєшся зранку після важкої ночі. Тіло відчувалось важким, повіки, як свинцем залиті. Повільно розплющивши очі, Макс побачив все туж лампу над собою. Він був у своїй палаті.

- Сканування ментальних хвиль не виявило жодної інформації, - холодно проговорив чоловічий голос.

Азарій. У Макса не було сил на обурення, гнів чи навіть цікавість.

- Це незвично. Ви будете під наглядом на час карантину. Це вимушений захід задля безпеки функціонування полісу. 

Макс моргнув. Очі пекло від висушених сліз, в горлі дерло від крику. 

- Води, - його голос був занадто тихий, та все ж через хвилину, біля губ з'явилась трубочка через яку він з жадібністю зробив кілька ковтків рідини.

- На час карантину ви будете забезпечені доступом до усієї необхідної інформації, - продовжив Азарій менторським тоном.

Макс зміг повернути голову набік і побачити як від тапчану відїзжає дрон і увозить до віконечка в стіні порожню ємність. Він міг подовжуватись, щоб дотягнутись до віконечка, і виділяти з власного "тіла" різні поверхні. Наразі це була невеличка поличка, яка в'їхала в тіло дрона одразу як ємність опинилась у віконечку.

- Ви будете допущені до спільноти людей одразу після перевірки на знання законодавства, світоустрою, новітньої історії, норм моралі та етикету. Все це необхідна міра задля безпеки та комфорту, як вашого так і оточення.

Дрон знову під'їхав до Макса. У нього виїхала широка платформа і ще дві вужчі з обох боків. Він став схожим на стілець з бильцями для рук, де спинкою було його "тіло".

- Пересядьте. Ви все ще слабкі. Дрон доставить вас до нової кімнати.

Макс не мав сил для обурення, хоча гострі слівця вже були на язику. "І через кого він так себе почуває?". Та він розумів, що всі ці словесні випади безперспективні та порожні, тому послухався, розуміючи що "розмова" закінчена. Усеж таки всю потрібну інформацію він отримає. Їжа, дах, захист теж в доступі. А все інше доведеться прийняти, принаймні до зустрічі з іншими людьми. 

Дрон віз його просторим коридором до ліфта. Спочатку Макс намагався запам'ятати поверх та направлення в якому його віз дрон, та швидко збився з рахунку, адже за першим пересуванням в ліфті, через невеличкий перехід, слідував наступний ліфт вже вниз, а потім наступний вгору, ще був ліфт вправо, а там знову вгору чи то вниз. Єдине, що зрозумів Макс - він знаходиться у величезній споруді. Будівля, як місто. І скоро він дізнається, що його відчуття були вірними.

Через великий проміжок часу він опинився в просторій кімнаті, оформленій в світло бежеві кольори. 

М'який диван пісочного кольору, крісло з пуфом для ніг йому в тон, витончений столик з різьбленого дерева, м'яке коврове покриття, масивні штори. Щоправда за цими шторами ховались не вікна, а екрани.

- Ви можете обрати вид і погоду за замовчуванням, - оголосив жіночий голос.

І знову джерело голосу не мало фізичного тіла, а звучало десь згори зі сторони пустої стіни. Хоча стіна вмить перестала бути пустою, адже увімкнувся екран. 

- Я Гестія - частина ш. і., що відповідає за побутове функціонування полісу. Зараз я проведу інструктаж.

- На екрані розташовані усі потрібні датчики контролю: температури, вологості, рівня кисню в кімнаті. А також індикатори освітлення та аромату. Тут же знаходиться меню пейзажів у вікні. Ви можете налаштувати однакові показники для апартаментів чи різні для кожної кімнати. Гігея не надала мені жодних вказівок, тож орієнтуйтесь на власний розсуд.

- В спальні є всі потрібні меблі та речі. В шафі ви знайдете одяг. Якщо будуть побажання - звертайтесь. 

- Є ще одна кімната, яку ви згодом обладнаєте за власним бажанням. Зазвичай мешканці оформлюють її відповідно до власних хобі та захоплень. Поки що вона обладнана для занять. 

- В ванній кімнаті, окрім всього того що ви вже бачили в медичному відсіку, є також ванна та басейн.

- Згідно з рішенням Азарія, ви поки не матимете доступу до налаштувань вхідних дверей.

- Чи є у вас питання до мене?

Максу здавалось що голова от от лусне. Забагато всього: вражень, інформації, голосів. Його переповнювали емоції роздратування та розгубленості, безпорадності. Всі його сподівання щодо поселення розбились вщент: він досі не знає хто він і звідки, і ще дужче заплутався в цій дійсності з безтілесними голосами, вказівками та контролем. Так саме контроль невідомого штучного інтелекту і власна покірність дряпала щось в середині Макса. А ще відчуття нереальності, невідповідності. Та розум упокорив почуття, принаймні на певний час і Макс сказав що йому усе зрозуміло і, пройшовши в спальню, ліг спати на великому ліжку. Відчуття були приємними.