Розділ 2. Новий світ

Макс відкрив очі і миттєво їх заплющив. Його засліпило світло. Якесь кляте дежавю.
Спробував знову відкрити очі. Джерелом світла була яскрава лампа, яка була спрямована на нього. Макс знову зажмурив очі і спробував зорієнтуватись за допомогою інших відчуттів.

Він лежав на рівній, прохолодній поверхні і був голим. Було холодно й не затишно. Ніби труп на столі у паталогоанатома. Ні запахів, ні звуків, тільки ця чортова лампа і холодна поверхня. 

Високий жіночий голос порушив тишу.

- Вітаю Вас. 

Макс знову відкрив очі, на щастя лампа більше не сліпила, і озирнувся. Він знаходився в приміщенні і це була не палатка. Хоча він вже здогадався, що це не його звичне укриття, він у незнайомому місці. Кімната була просторою, зі стінами з якогось білого матового матеріалу, не мала вікон й інших меблів окрім того тапчану, на якому лежав Макс. Інших людей в кімнаті теж не було, тож джерело звуку було не відомим.

- Я - Гігея. Я - частина ш. і., що відповідає за здоров'я людей. Після детального сканування вашого тіла, були виявлені та виправлені такі пошкодження: укус пісчаних ховрахів, зневоднення, запалення, фізичне виснаження. Наразі стан вашого здоров'я задовільний.

- Вас було знайдено за межами полісу у несвідомому стані, - через хвилину почувся той самий голос, - нашим наземним дроном розвідником. 

- Оскільки у вашому тілі відсутній чіп ідентифікуючий вашу особу і останні переміщення, вас було розміщено у карантинному відсіку. Строк перебування не визначено. 

В кімнаті знову запала тиша.

Макс чекав на продовження, роз'яснення, та голос мовчав. 

За його відчуттями пройшла вже година, як він прийшов до тями. За цей час Макс встиг встати з тапчану, ще раз оглянути приміщення, доторкнутись до стін і підлоги, відчути пружність матеріалу, яка нагадувала гуму, але була м'якішою і приємнішою на дотик. 

Він відчував себе слабким та беззахисним.

Все ще голий, він сів на тапчан і сховав обличчя в долонях, спершись ліктями на ноги.

Пролунав сигнал і в одній зі стін з'явився виступ віконце в якому Макс побачив тацю з їжею. Голодний чоловік, одразу почав їсти. Їжа була смачною і теплою. Шматочки м'яса, ароматна каша, овочі, фрукти, вода. Все прийшлось до смаку. 

Як тільки він з'їв вміст таці, віконце щезло і стіна знов стала гладкою. Натомість з'явилось нове більше за розміром, наче арка в людський зріст. Прохід привів його до ванної кімнати. Також білої, глянцевої. Тут була душова, рукомийник, туалет. В загальному сенсі все наче знайоме, але трохи складнішої конструкції, з якимись сенсорними кнопками, зі значенням яких треба було ознайомитись. Кришка унітаза мала функції біде: підмивання, сушка, ароматизація. З усім цим він був знайомий. Ось тільки звідки не пам'ятав. У душовій теж регулювався струм води, температура, дозатор з миючим засобом був закріплений на стіні. Біля рукомийника були закріплені дозатори з милом і з зубною пастою. На сушарці висів рушник і банний халат.

Зробивши всі гігієнічні процедури, Макс вийшов до кімнати і арка зникла так само, як віконце з тацею. 

Зайнятись було нічим, але й спати не хотілось. Макс хотів ще раз оглянути кімнату, яку варто було б назвати скоріше камерою підвищеного комфорту, промацати стіни, пошукати інші віконечка, спробувати розібратись з усім цим. Але в кімнаті різко зникло світло, і якби Макс не звертався і не кричав, світло так і не з'явилось.