1.3

Найбільша складність його шляху полягала не в спеці й не у втомі, як здавалось на початку. Найбільша складність - це бути на одинці з собою і не мати змоги зачепитись думками бодай за щось: за минуле чи за плани на майбутнє, за прочитане, переглянуте, за пейзаж, бодай за щось. Спогадів не було. План на майбутнє - єдиний - дійти до поселення і дізнатись щось про це місце, просити про допомогу. Пейзаж одноманітний - пісок. Тож погляду і думці не було на чому зупинитись.

Від апатії рятували думки про сни, про неї. Спочатку він подумки прокручував усі нюанси сну. Далі починав фантазувати, мріяти про цю дівчину. Скоріше за все, вона важлива частина його минулого. Чи знайде він її? Чи віднайде він себе і своє місце в світі? Він сподівався на це. Наразі тільки думки про неї не давали втратити здоровий глузд у цій пустелі. 

День доходив кінця. Скоро він розкладе палатку, з'їсть свою прісну їжу і ляже спати. І знову побачить її. 

Згідно з картою до поселення лишалось менше доби шляху.

Вночі в пустелі було прохолодно, тому Макс поспішав розкласти палатку і сховатись в ній від холодного піску. Сьогодні він трохи забарився, бо хотів більше пройти, щоб скоріше опинитись в поселенні людей. Мета вже близько.

Він закріплював четвертий кут палатки, коли відчув пекельний біль в руці. Щось його вкусило. На зап'ястку виступила кров. 

Макс зайшов в палатку, дістав з наплічника аптечку, зняв флягу з пояса і промив рану. На шкірі було з десяток маленьких червоних плямок, як сліди від укусів комах. Обробивши рану антисептиком, заліпив пластиром і продовжив виконувати вже звичні дії: вмивання, вечеря, сон. 

Він прокинувся від власних рвотних спазмів, весь в холодному поті. Він змерз, його колотило від холоду і вивертало вміст шлунку. В перервах між рвотою він намагався випити води і знайти щось необхідне в аптечці. На додачу до всього, почало туманитись у голові. Не було чим дихати.

Він виповз з палатки на чотирьох кінцівках, не дуже розуміючи що і навіщо робить. Затуманеним зором Макс побачив величезну змію. "Я втрачаю глузд", - подумав він, адже змія мала глянцево білу пластикову морду і замість пащі, був якийсь червоний вогник, який спрямувався на нього і ніби просканував. Це було останнє, що побачив Макс перед втратою свідомості.