1.2.

Він йшов вже п'ятий день, роблячи зупинки лише на ніч і в обід на кілька особливо спекотних годин. Розкладав палатку, готував пресовану іжу на горілці, яка виявилась прісною, не смачною і слугувала лише для того, щоб втамувати голод, і йшов далі.

Після першого шоку, від не знання того хто він і звідки, він ще раз дослідив вміст рюкзака, а потім роздягнувся і уважно роздивився одяг і власне тіло.

Його руки були руками молодого чоловіка, чистими, охайними, проте не зніженими. Ноги були пружніми, торс без зайвого жиру, проте і кубиків не мав. Обмацавши обличчя, не знайшов нічого видатного чи особливого - овальне обличчя, щетина денної давності, коротке волосся.

Одяг був звичайним - світлі штани, сорочка з довгим рукавом. Чоботи, як і одяг пісчаного кольору, були міцними, добротними. Все зручне, так ніби він відправився в тур похід. 

З прикрас на ньому був лише смарт годинник. Він показував час, що зрозуміло, й окрім того, ще мав інші можливості, серед яких була і карта з геолокацією. Зображення карти, ніби проекція, підіймалось над годинником. Детально дослідивши карту, він знайшов найближче поселення. Поселення - це люди і допомога. Поставив позначку, вибудував маршрут, відпочив і на ранок рушив.

***

Кожної ночі йому снилась ВОНА. Прокинувшись на ранок після першої ночі, він пам'ятав звабливі обриси жіночого оголеного тіла на чорних шовкових простирадлах і її протяжне "Мааакс". Так він дізнався своє ім'я. 

Другої ночі, йому снилось її обличчя серед десятка інших незнайомих обличь. Її зелені очі дивились на нього з цікавістю. Гарненьке личко, густе світле волосся, соковиті губки, прямий ніс, гострі вилиці. Худенька. Вдягнена, у якесь світле вбрання, наче грецька богиня. А місце було схожим на якусь їдальню загального користування. Розбіжність між виглядом людей та місцем, ніби зійшлись дві епохи - античність і ера технологій, викликали дисонанс. Від подиву він прокинувся.

Третя ніч була наповнена ніжністю дотиків на фоні якогось міського парку з зеленим різнобарв'ям. Четверта - страхом. Вони вдвох тікали від когось чи кудись.

Вона стала реальністю, а пустеля - міражем. Здавалось, що він живе заради цих снів, і пересуває ноги по палючому піску тільки заради наближення ночі. Бо тільки з нею він почував себе живим.