Частина 1. Покарання. Розділ 1. Пустеля

Він прийшов до тями від відчуття пекучого сонця на шкірі та неймовірної спраги. Відірвавши обличчя від чогось гарячого та м'якого, сперся спочатку на лікті, а потім на коліна. На більше сил не вистачило. З великим зусиллям, тільки за допомогою волі та наполегливості, через біль та сльози, відкрив очі й озирнувся навкруги.

Все що змогли побачити його прищурені очі - це щось блідо жовте, що відблискувало на сонці.

"Пісок". Зринуло знання зсередини його свідомості.

Усюди, куди простягався погляд, були бархани піску. І цей пісок наче піджарювали на сковорідці. Подивившись в гору, він відзначив, що сонце прямувало до зеніту і палило нещадно. 

Він міг би здатись, лягти, закрити повіки й заснути навічно, та якась внутрішня сила й впертість не дали здатись та змиритись. 

Він відірвав руки від піску, які вже поколювали від цього жару, й прийняв вертикальне положення, вмостившись на колінах. Обмацавши свою грудину й пояс, нащупав лямки від рюкзака і вмить відчув його вагу на спині, а ще, на ремені щось висіло і створювало хлюпаючі звуки.

"Невже вода", с замиранням нащупав застібку, обмацав щось плоске і тверде, похитав і знову почув цей звук. Намацав кришечку, покрутив її і жадібно приложив флягу до губ. 

"Вода". Він пив великими ковтками, вода текла по підборіддю і грудині. Потім він плюхнув рідину на руку й промив очі, умив обличчя.

І тільки коли йому стало значно краще, він з жахом усвідомив що використав майже увесь вміст фляги. 

Закрутивши кришку трясущимися руками, він почав досліджувати вміст рюкзака.

Найбільше місця займали два предмети: пакунок у фользі розміром десь сімдесят на сто тридцять сантиметрів і баночка з білого гладкого пластика приблизно десять сантиметрів в діаметрі і сім у висоту.

На пакунку була мальована інструкція: розгорнути, покласти на підлогу, натиснути на кнопку і закріпити за допомогою крюків, що також йшли в комплекті. Кілька дій і на його очах почала розгортатись палатка. Вона чито надулась, чито розложилась під дією закладеного механізму. Світло бежева тканина , в його запалених очах, зливалась з піском. Містка, на перший погляд, вона саме такою і виявилась, коли йому вдалось затащити своє тіло в середину. Чотири похідних ліжка і навіть невеличкий столик.

На баночці теж була інструкція. Виявилось, що це портативна горілка і, за сумісництвом, ще й обігрівач повітря. 

Він продовжив досліджувати вміст рюкзака. Там були батончики й інша пресована їжа, яку можна вживати після розігріву на горілці. Похідний кухоль, ніж, ложка. Змінний одяг. І навіть, маленька аптечка - мішечок з червоним хрестиком. Все цілком знайоме й зрозуміле. Єдине, що вибивалось з цього списку, був пакет згорнутий в трубочку. Розгорнувши його, він помітив що всередині знаходиться якась маленька коробочка з прозорого пластику, тож нутрощі коробочки були видні - це був якийсь маленький вентилятор і сіточка. Дивний пакет теж мав мальовану інструкцію: на першій картинці чоловік мочиться в пакет, на другій вмикає механізм на коробочці, на третій - п'є. Отже, цей пакет - це апарат, який робить з сечі питну воду. 

Принаймні питання з водою не стоїть наразі так гостро.

Вода, їжа, захист від сонця у вигляді сякої-такої домівки є. 

Слабкість давалась взнаки - хотілось спати, голова нещадно боліла. Дослідивши вміст аптечки, він знайшов потрібну пігулку. Ставало легше.

Фізичний біль та слабкість відступали, і на зміну прийшло напруження. Занадто дезорієнтованим він себе почував. І зараз, після вирішення нагальних питань, це стало його напружувати. 

Що він тут робить? І де він взагалі? Що за дивний вміст рюкзака? Чому одні речі здаються звичними, як наприклад, одяг, начиння, деякі пігулки, поняття палатки, а деякі, зовсім ні. Чому деякі речі йому невідомі? 

Вмить і ці питання втратили актуальність. Він зрозумів, що не знає головного - хто він? Ім'я, родина, рід занять, місце народження і проживання, йому нічого не відомо про себе.