Звук її підборів розносився пустинним темним коридором. Вона впевненно йшла до мети.
Зазирнувши у вікно потрібної камери, побачила на ліжку його. Він вже був без тями, й працівники центру без перешкод ладнали датчики й налаштовували апаратуру.
Штовхнувши двері, Сара увійшла в невеличку камеру, що була більш схожа на лікарняну палату - ліжко з "пацієнтом", датчики тиску, монітори з відображенням спектру ментальних хвиль та скануванням фізичного стану і, головна гордість центру відбуття покарання, - апарат ментального перенесення - штатив з монітором та датчиками, що кріпились до скроневої, лобової й потиличної зони голови "пацієнта".
За її знаком всі працівники залишили камеру й Сара опинилась сам на сам з чоловіком, який вже був у стазі.
- Солодких снів, мій любий. Я приготувала тобі чудовий сон.
Сара не втрималась від гіркої посмішки, провела нігтиком по скулі чоловіка і поцілувала його холодні губи.